Хлорамфеніколи
Хлорамфенікол і тіамфенікол належать до препаратів широкого спектру дії з бактеріостатичним ефектом.
ФАРМАКОДИНАМІКА
Механізм дії пов’язаний з порушенням процесу синтезу білка в мікробнік клітині на стадії перенесення амінокислот т-РНК на рибосоми.
ФАРМАКОКІНЕТИКА
Після застосування всередину біодоступність хлорамфеніколу становить 80%, а після внутрішньо-м’язового введення – 70%. З білками плазми крові зв’язується переважно з сечею у вигляді неактивних метаболітів, частково з жовчю (до 30% введеної дози).
ПОКАЗАННЯ
Хлорамфенікол призначають при інфекціях, викликаних чутливими до нього збудниками, включаючи такі захворювання як сальмонельоз, ієрсиніоз, туляремія, рикетсіоз, хламідіоз, пситакоз.
ПОБІЧНА ДІЯ
Найбільш часті ускладнення при терапії – гематотоксичність (гранулоцитопенія, ретикулоцитопенія, еритропенія, зниження рівня гемоглобіну, апластична анемія), нейротоксичність (порушення слуху та зору), ураження шлунково-кишкового тракту (блювання та діарея), можливі також алергічні реакції та пригнічення мікрофлори кишківника.
ВЗАЄМОДІЇ
При проведенні комбінованої терапії амфеніколи не слід призначати з препаратами, які пригнічують кровотворення (сульфаніламіди, цитостатики), не застосовують одночасно з барбітуратами, толбутамідом.