Поліміксини
Природні антибіотики поліпептидної структури. На сьогодні до них належить поліміксин В.
ФАРМАКОКІНЕТИКА ТА ФАРМАКОДИНАМІКА
За механізмом дії поліміксини порушують структуру та функцію цитоплазматичної мембрани мікробних клітин; виявляють бактерицидну дію. Активні відносно грамнегативних бактерій, таких як сальмонели, шигели, клебсієли, ентеробактера, кишкової та гемофільної палички, гемофільної інфлюенци та синьо-зеленого гною. Помірно чутливі до них фузобактерії та бактероїди (крім В. fragilis). Природну стійкість мають протей, серація, грамнегативні коки та вся грампозитивна флора. Використовують при синьогнійної інфекції та при її стійкості до уреїдопеніцилінів, цефалоспоринів, аміноглікозидів, фторхінолонів. Тяжкі грамнегативні інфекції (крім протейної) викликані множинностійкими лікарняними штамами.
ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ
Виявляють різноманітні побічні ефекти.
Нирки: нефротоксична дія, яка вперше може виявлятися підвишенням рівня креатиніну та сечовини у сироватці крові. Можливий развиток гострого тубулярного некрозу з вираженою протеїнурією та гематурією.
ЦНС: парестезії, запаморочення, слабкість, периферичні полінейропатії, порушення свідомості, слуху, психічні розлади. Можлива нервово-м’язова блокада із загрозою розвитку паралічу дихальних м’язів.
Місцеві реакції: біль при в/м введенні, при в/в введенні − флебіти та тромбофлебіти.
Алергічні реакції: кропив’янка, висип, бронхоспазм, артеріальна гіпотензія, колапс.
ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ
У зв’язку із зазначеними побічними ефектами не використовують при: нирковій недостатності, міастенії, ботулізмі, вагітності (проходять крізь плаценту та можуть чинити токсичну дію на плід), а також в період лактації. Поліміксини слід призначати тільки за відсутності безпечнішої альтернативи.
ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ
Не слід поєднувати поліксини з аміноглікозидами та амфотерицином В, цефалоспоринами, ванкоміцином, індометацином (підвищення ризику нефротоксичності); з міорелаксантами та анестетиками (загроза розвитку паралічу дихальних м’язів); із курареподібними засобами, анестетиками, тетрациклінами, хлорамфеніколом (порушується нервово-м’язова передача). При тривалому використанні вушних або очних крапель можливий ризик ототоксичної дії на плід. Не можна вводити в одному шприці з гепарином (утворюється осад). Поліміксини несумісні з ізотонічним розчином натрію хлориду, розчинами амінокислот. У комбінації з солями бензилпеніциліну та еритроміцину активність поліміксину підвищується.