Анкілостомоз
Анкілостоматидози (унцинаріоз і анкілостомоз) м'ясоїдних (Ancylostomosis et uncinariosis) викликають нематоди Uncinaria stenocephala і Ancylostoma caninum родини Ancylostomatidae, які паразитують у тонкому кишечнику собак, котів, лисиць, песців, єнотів та інших м'ясоїдних. Захворювання проявляється відмовою від корму, загальним пригніченням, ознаками анемії, порушенням процесів травлення (пронос, рвота), виснаженням і часто загибеллю цуценят.
ЕТІОЛОГІЯ
Дрібні нематоди від 6 до 20 мм довжиною. Унцинарії — світло-жовтого кольору, тіло злегка витончене з обох кінців. На головному кінці є дуже розвинена ротова капсулат що має дві симетричні різальні пластинки. На хвостовому кінці у самця — трилопатева статева бурса і дві однакові спікули, у самок — загострений кінець з шипиками.
У анкілостом ротова капсула розміщена субтермінально і має дві хітинові пластинки, на вільних кінцях яких знаходяться по три зуби. У самців спікули довгі, овальні. Яйця анкілостоматид стронгілідного типу, овальної форми, сірого кольору, незрілі, всередині яйцевих оболонок знаходиться зародок у стадії кількох шарів дроблення.
Цикл розвитку прямий. У зовнішньому середовищі з яєць вилуплюються личинки, які два рази линяють і стають інвазійними. М'ясоїдні заражаються при ковтанні інвазійних личинок з кормом і водою, а також шляхом активного їх проникнення через неушкоджену шкіру. Личинки, які потрапили через рот, розвиваються у кишечнику до статевозрілої стадії за 12—24 дні. При активному проникненні через шкіру личинки потрапляють у кровоносні судини, по малому колу кровообігу заносяться з кров'ю у легені, звідки через капіляри й легеневу тканину мігрують в альвеоли, бронхи та трахею. Під час кашлю вони потрапляють у ротову порожнину й проковтуються. У кишечнику унцинарії досягають статевої зрілості через 12—23 дні, а анкілостоми — 14—16. Тривалість життя в організмі живителя 1—2 роки.
ЕПІЗООТОЛОГІЧНІ ДАНІ
Анкілостоматидози частіше зустрічаються і важче перебігають у молодих тварин. Унцинаріоз лисиць і собак реєструють повсюди, анкілостомоз — на півдні України (осередками), переважно в районах з теплим, вологим кліматом. Факторами передачі інвазії є корми й вода, а також грунт і підстилка, які містять інвазійні личинки анкілостоматид. Яйця та личинки малостійкі у зовнішньому середовищі, у середній смузі не зимують і швидко гинуть під час висихання. Максимальна інтенсивність інвазії спостерігається у липні й поступово до зими знижується.
ПАТОГЕНЕЗ
Збудники анкілостоматидозів на різних стадіях розвитку, виявляють механічну й антигенну дію, травмують слизову оболонку кишечника і кровоносних судин, порушують діяльність шлунково-кишкового тракту та інших систем інвазованих тварин. Личинки під час міграції руйнують легеневу тканину й інокулюють патогенну мікрофлору. Будучи гематофагами, при їх паразитуванні в крові зменшується кількість еритроцитів і вміст гемоглобіну, розвиваються лейкоцитоз та еозинофілія.
КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ
Захворювання має дві форми перебігу: гостру й хронічну. Гостра форма зумовлена паразитуванням у молодняка преімагінальних нематод. У хворих тварин відсутній апетит, вони швидко худнуть, спостерігається анемічність слизових оболонок, пригнічення, рвота, фекалії рідкі, містять слиз і сліди крові. При слабкій інвазії захворювання перебігає хронічно й проявляється проносом і поступовим схудненням '(виснаженням).
ПАТОЛОГОАНАТОМІЧНІ ЗМІНИ
На розтині трупів спостерігають катаральне або геморагічне запалення слизової оболонки тонкого відділу кишечника з точковими крововиливами і виразками, а також знаходять дорослих анкілостоматид.
ДІАГНОСТИКА
Для прижиттєвої діагностики досліджують проби фекалій хутрових звірів, собак і котів за методом Фюллеборна, враховуючи епізоотологічні дані й клінічні ознаки хвороби; посмертно — при розтині трупів і виявленні у кишечнику характерних патологоанатомічних змін та статевозрілих анкілостоматид.
ЛІКУВАННЯ
Для дегельмінтизації собак, лисиць, песців і соболів застосовують солі піперазину в дозі 0,2 г/кг маси три дні підряд, нафтамон 0,3 г/кг з м'ясним фаршем або кашею після 18— 24-годинної голодної дієти. Звірів годують через 3 год після задавання препарату. Ефективні також нілверм, тетрамізол гранулят, мебенвет гранулят, ринтал і препарати фенбендазолу в тих же дозах, що й при аскаридозах м'ясоїдних.
ПРОФІЛАКТИКА
Та ж, що й при токсокарозі. Основною профілактичною дією проти анкілостоматидозів є кліткове утримання хутрових звірів з піднятою сітчастою підлогою, а також періодична термічна дезинвазія кліток і загонів.