Аскаридоз
Аскаридоз (Ascarudosis) — поширений гельмінтоз свиней, переважно молодняка до 5—6-місячного віку. Збудником його є свиняча аскарида Ascaris suum родини Ascaridae, яка паразитує у порожній кишці, рідше — в клубовій і дванадцятипалій. Нерідко виявляють незвичайну локалізацію аскарид — у жовчних протоках печінки, підшлунковій залозі, шлунку.
Захворювання проявляється виснаженням, мінливим апетитом, ознаками бронхопневмонії, проносом, нервовими явищами. Аскаридоз завдає свинарству великих збитків внаслідок відставання у рості й розвитку поросят, зниження до 30 % м'ясної продуктивності підсвинків, призводить до перевитрати корму та падежу молодняка, загострює і посилює перебіг інших хвороб свиней (бешихи, чуми та ін.).
ЕТІОЛОГІЯ
Ascaris suum — велика нематода, білувато-рожевого кольору, від 15 до 35 см довжиною, рот оточений трьома губами, стравохід циліндричний. У самців хвостовий кінець загнутий, є дві однакові спікули. Самки свинячої аскариди щоденно виділяють велику кількість яєць (до 250 тис). Запліднені яйця середні за розміром (0,05—0,075 мм довжиною і 0,04—0,05 мм шириною), овальної форми, коричневого кольору, з товстою горбистою оболонкою, а незапліднені — еліпсоїдної. У зовнішньому середовищі вони розвиваються до інвазійної стадії лише за сприятливих умов: при наявності кисню, вологи та відповідної температури (плюс 12—30 °С). Залежно від умов навколишнього середовища яйця стають інвазійними через 15—30 днів. При температурі нижче +12 °С і вище 35 °С вони не розвиваються.
Аскариди — геогельмінти, розвиваються без участі проміжних живителів (рис. 45). Заражаються свині в приміщеннях, на вигульних майданчиках без твердого покриття, біля свинарників при заковтуванні з кормом інвазійних яєць, а також дощових черв'яків (резервуарних живителів). Поросята заражаються цим гельмінтозом з перших днів життя, переважно при ссанні забруднених сосків свиноматок і заковтуванні часток грунту.
У шлунково-кишковому тракті свині після виходу з яєць личинки аскарид проникають у кровоносні судини і здійснюють гепато-пульмональну міграцію (заносяться в печінку, а потім у легені). З кровоносних капілярів личинки потрапляють в альвеоли і послідовно розносяться у бронхіоли, бронхи, трахею, гортань, глотку, після чого тварина їх проковтує. Під час міграції личинки аскарид линяють, значно збільшуються у розмірі й зазнають деяких морфологічних змін. Після повторного проковтування личинки затримуються у шлунково-кишковому тракті, де й досягають статевої зрілості через 2—2,5 міс. Тривалість життя аскарид у кишечнику 6—8 міс.
ЕПІЗООТОЛОГІЯ ХВОРОБИ
Аскаридоз свиней — один з найпоширеніших гельмінтозів в Україні, особливо в районах Полісся, де дуже сприятливі умови для розвитку яєць. На півдні України у літню пору року спостерігається зменшення інвазії через значну загибель яєць аскарид у зовнішньому середовищі під впливом високої температури та низької вологості. Зараження свиней аскаридозом відбувається у приміщеннях, на вигулах і пасовищах, причому частіше у приміщеннях.
Джерелом інвазії є хворі та перехворілі поросята, а також дорослі свині — паразитоносії. Факторами передачі інвазії є корми, грунт і шкіра свиноматок, забруднені яйцями свинячої аскариди.
Поширенню аскаридозу і тяжкому перебігу хвороби сприяють неповноцінна й недостатня годівля, згодовування коренебульбоплодів, зібраних з полів, удобрених незнезараженим свинячим гноєм, угноєність території, а в теплу пору року мухи та різні комахи. Яйця аскарид здатні перезимовувати із збереженням життєздатності понад два роки (Бубнов В.Д., 1964).
Найтяжче хворіє молодняк віком 2—4 міс. У дорослих свиней спостерігається невелике ураження аскаридозом через наявність набутого й вікового імунітету. Посилення аскаридозної інвазії спостерігається з травня — червня і поступово досягає максимуму в. жовтні — листопаді.
ПАТОГЕНЕЗ
Аскариди діють на організм свиней антигенно, механічно, токсично, трофічно та інокуляторно. Відповідно до біологічних особливостей аскарид розрізняють дві фази хворобливого процесу: міграційну, викликану мігруючими личинками, та кишкову, зумовлену кишковими формами аскарид.
Міграційна фаза при інтенсивній інвазії перебігає більш гостро й тяжче, ніж кишкова. Патогенна дія мігруючих личинок в основному зводиться до механічного травмування внутрішніх органів по ходу міграції, сенсибілізації організму свиней продуктами обміну та розпаду мігруючих личинок аскарид. У кишечнику личинки пошкоджують слизову оболонку й відкривають ворота для проникнення інфекції. Міграція личинок аскарид у легені супроводжується пошкодженням кровоносних капілярів і альвеол та явищами пневмонії. Сенсибілізація організму проявляється нервовими розладами (збудженням, клоніко-тетанічними судорогами, парезами), змінами картини крові (еозинофілія) і підвищенням кількості глобулінів у сироватці крові.
Патогенність кишкових аскарид полягає у механічній і токсичній дії та поглинанні поживних речовин живителя. Дорослі аскариди нерідко спричиняють закупорку кишечника, жовчних шляхів печінки, іноді розрив кишкової стінки, вони також пригнічують кишкову та панкреатичну секрецію. Знаходячись у кишечнику, аскариди впливають на утилізацію живителем незамінних амінокислот та інших найважливіших компонентів корму (Бердієва Г.Т., 1972).
Статевозрілі аскариди при значному скупченні викликають катаральне запалення слизової оболонки кишечника, атрофію ворсинок і навіть розрив кишечника. Проникаючи в жовчні протоки ї протоку підшлункової залози, вони спричиняють їх закупорку і розрив.
КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ
Розрізняють дві стадії клінічного перебігу аскаридозу свиней: легеневу, що відповідає міграції личинок по кров'яному руслу та легенях, і кишкову, яка розвивається в період паразитування молодих і статевозрілих гельмінтів у кишечнику. Між ними є проміжний період тривалістю 2—3 тижні, у який хвороба майже не проявляється. У ранній період, коли личинки проникають через стінку кишечника й мігрують у печінці, клінічні ознаки аскаридозу також відсутні.
Легенева (початкова) форма хвороби клінічно проявляється на 6—7-й день після зараження із симптомами бронхопневмонії (кашель, прискорене дихання, підвищення температури тіла), а також нервовими явищами (судороги, порушення координації). У фекаліях інвазованих поросят немає яєць збудника, тому легеневу форму аскаридозу копроскопічно не діагностують.
Кишкова форма хвороби проявляється по-різному і характеризується хронічним перебігом. Більшість уражених поросят (підсвинків) недорозвинені, погано ростуть, у них знижений і мінливий апетит. Паразитуючи в тонких кишках свиней, молоді та статевозрілі аскариди порушують процес травлення (пронос часто змінюється запором), спричинюють нервові розлади (підвищення збудження, скреготіння зубами, судорожні скорочення м'язів). Іноді хвороба закінчується летально. Дорослі свині не проявляють ознак захворювання і є аскаридоносіями.
ПАТОЛОГОАНАТОМІЧНІ ЗМІНИ
Мігруючи, личинки аскарид викликають патологоморфологічні зміни в кишечнику, печінці, легенях та інших органах. При розтині трупів виявляють ознаки пневмонії; (на поверхні легень точкові або плямисті крововиливи, в яких знаходять велику кількість личинок аскарид). На поверхні печінки знаходять білуваті плями діаметром від 2 до 5 мм з ледве помітною сіткою білуватих тяжів, що відходять від них. При хронічному перебігу хвороби виявляють катаральне запалення слизової оболонки кишечника, атрофію ворсинок, скупчення статевозрілих аскарид і навіть розрив кишечника.
ДІАГНОСТИКА
Прижиттєва діагностика ранньої стадії хвороби досить утруднена. Підозра на захворювання виникає при наявності в господарстві поросят, які кашляють і у крові яких знаходять велику кількість еозинофілів. В.С.Єршов, М.С.Крикунов та інші (1953) випробували алергічний метод діагностики, проте, імунологічні методи виявлення легеневої форми хвороби поки ще не застосовують у практиці ветеринарної медицини. Ранній кишковий аскаридоз можна виявити за допомогою діагностичної дегельмінтизації. Спонтанне виділення аскарид, а також виявлення цих гельмінтів при розтині забитих свиней або тих, що загинули, є підставою для установлення аскаридозу в господарстві.
Кишковий аскаридоз у період паразитування статевозрілих форм гельмінтів діагностують методами гельмінтоовоскопії. Найбільш доступним є флотаційний метод Фюллеборна. Посмертно діагноз встановлюють при розтині трупів свиней і виявленні збудника захворювання та патологоанатомічних змін. Личинок аскарид у легеневій або печінковій тканинах можна виявити за допомогою компресорія або методом Бермана-Орлова.