Демодекоз
Демодекоз (Demodecosis — залозниця) — з хронічним перебігом арахнозне захворювання великої рогатої худоби різного віку, яке спричинює ендопаразитичний кліщ Demodex bovis. Хвороба характеризується ураженням шкіри, переважно шиї, плечо-лопаткового поясу та підгруддя, при генералізації патологічного процесу поширюється на шкіру голови та тулуба, супроводжується запаленням волосяних луковиць, атрофією залоз шкіри, зменшенням надоїв та зниженням вгодованості. Найбільших збитків воно завдає шкіряній промисловості. Значне поширення має на північному сході Європи.
ЕТІОЛОГІЯ
Бичачий жироїд — дрібний (0,2— 0,3 мм), клиновидно-червоподібної форми паразит (рис. 77), у найширшій частині тіла досягає 0,06 мм, колір його світло-сірий. Німфи майже вдвічі більші від імаго (до 4,5 мм). Очі відсутні. У передній частині тіла знаходиться чотири пари 3-членистих ніжок, які закінчуються кігтиками. Личинки мають лише три пари зачаткових ніг. Хоботок розвинений, ліроподібний, кліщі вживають їжу м'якої чи рідкої консистенції. Статевий диморфізм виражений погано. Копулятивний орган самця і вульва у самки знаходяться в середній частині тіла, але у самця дорсально, а у самки вентрально. На задній частині тіла добре помітні поперечні (кільцеві) ряди дрібних шипиків. Самки відкладають яйця овальної форми.
Демодекси — бінімфальні кліщі. Паразитують у волосяних луковицях, сальних та потових залозах, де інтенсивно розмножуються і формують колонії, у яких їх кількість може досягати від сотень до 3—5 і навіть 10 тис. Тривалість розвитку одного покоління 30—35 діб.
ЕПІЗООТОЛОГІЯ ХВОРОБИ
Значно поширена інвазія на тваринницьких фермах північно-східної Європи, але збудник захворювання, завезений з худобою південніше, може адаптуватися на місцевій худобі, формуючи там нові осередки неблагополуччя.
В Україні демодекоз найбільш поширений в умовах стійлового утримання — в грудні та січні. У пасовищний період екстенсивність та інтенсивність інвазії помітно знижуються. Інвазуються усі вікові групи тварин, телята навіть при короткочасному перебуванні під інвазованими матерями. Захворюють у 6—36-місячному віці. Джерелом інвазії є інвазовані тварини. Особливо значного поширення інвазія набуває серед молодняка у зимовостійловий період при безприв'язному утриманні. Навпаки, корови інвазуються у стійлах, при прямому контакті з хворими. Збудник може передаватися також через предмети догляду й підстилку. Паразит у приміщенні зберігає життєздатність 6—9 діб.
ПАТОГЕНЕЗ
Патогенна дія демодексів залежить головним чином від інтенсивності інвазування та загального стану тварини. Ці кліщі, паразитуючи у великій кількості, ушкоджують волосяні луковиці, спричинюють атрофію сальних та потових залоз, що призводить до порушення основних функцій шкіри. Патологічний процес ускладнюється інокуляцією гноєтворної мікрофлори, для діяльності якої кліщами створюються досить сприятливі умови. У загальний кровоток надходить велика кількість метаболітів цих паразитів, які діють токсично на нервову систему й змінюють обмін речовин у цілому. Порушуються багатобічні зв'язки організму тварини із зовнішнім середовищем через уражені ділянки шкіри, що ускладнює його життєдіяльність. Хворі тварини худнуть, у них знижуються надої. Після звільнення демодекозних колоній від вмісту вони інкапсулюються і частково регенерується тканина, але повністю будова шкіри у цих ділянках уже не відновлюється.
КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ
Інвазія має хронічний перебіг, загострюючись у зимовостійловий період. В місцях первинного оселення кліщів (шия, плечо-лопатковий суглоб, підгруддя) у шкірі з'являються ущільнені вузлики, які, збільшуючись, досягають 10 і навіть 16 мм. При пальпації вони не викликають помітного занепокоєння тварини. Найбільші з них помітні на відстані по скуйовдженню або по відсутності волосяного покриву. Пізніше шкіра потовщується, стає складчастою. Верхівки окремих вузликів-колоній з часом руйнуються, їх вміст потрапляє на поверхню шкіри, склеює волосяний покрив, який потім випадає. При видавлюванні чи проколі деяких колоній на поверхню шкіри виділяється білувато-воскоподібна, іноді з домішкою крові, смальцеподібна маса, що являє собою нагромадження величезної кількості демодексів на різних стадіях розвитку. У цей період має місце і найбільше розсіювання збудника інвазії.
При злоякісному перебігу інвазії спостерігається генералізація процесу, тобто поширення його на шкіру голови й тулуба. Хворий молодняк знижує приріст маси тіла, у дорослої худоби знижуються маса тіла та надої. За цими ознаками їх вдається навіть виділити із загальної маси.
Інсоляція, поліпшення годівлі сприяють влітку частковому оздоровленню неблагополучного поголів'я, але з переведенням на зимовостійлове утримання хвороба знову відновлюється. При генералізації процесу молодняк навіть гине при загальному виснаженні.
ПАТОЛОГОАНАТОМІЧНІ ЗМІНИ
Трупи виснажені, слизові оболонки анемічні. Шкіра окремих ділянок тіла потовщена, без волосяного покриву, складчаста, з великою кількістю демодекозних колоній. У товщі шкіри знаходять ущільнені утворення колбовидної форми з вихідним отвором назовні, вміст їх смальцеподібний, сіруватий, при мікроскопії у ньому знаходять велику кількість кліщів. Гістологічним дослідженням встановлюють, що стінки колонії утворені багатошаровим епітелієм, навколо них — осередкові чи дифузні інфільтрати, у складі яких є еозинофіли, гістіоцити, лімфоцити та гігантські клітини з фагоцитованими кліщами.
ДІАГНОСТИКА
Попередній діагноз на демодекоз у великої рогатої худоби встановлюють пальпацією, виявляючи демодекозні колонії у шкірі улюблених паразитами ділянок тіла тварини. Заключний діагноз грунтується на результатах спеціального дослідження. Для цього пальцями лівої руки фіксують одну з найбільших колоній, проколюють її препарувальною голкою або іншим гострим предметом чи інструментом і видавлюють з неї вміст. Препарат для мікроскопії готують на предметному склі: до одержаного вмісту колонії додають 1—2 краплі соняшникової олії, вазелінового масла, гасу чи 10 %-ного розчину лугу, старанно змішують, накривають другим предметним склом і мікроскопують при малому збільшенні мікроскопа.
Для встановлення ранньої чи латентної форми демодекозу на одному з улюблених місць оселення демодексів вищипують волосяний покрив на площі 1,5—2 см2, наносять на шкіру 1—2 краплі вазелінового чи іншого масла і тупим краєм скальпеля беруть зскрібок, переносять його на предметне скло й мікроскопують. Живих кліщів відрізняють від мертвих помірним підігріванням (до 40 °С) предметного скла із зскрібком. У деяких випадках рекомендується робити кліщограму, тобто визначати співвідношення окремих стадій паразита з метою визначення напряму перебігу інвазії чи характеру дії лікувального препарату. На сухих шкірах демодекозні колонії знаходять за жовтими плямами з боку міздри, які можуть досягати від 2 до 10 мм у діаметрі.
Диференціюють інвазію від гіподермозу та ураження іксодидами.