Екзема
Екзема (eczema) – запалення верхніх шарів шкіри, яке супроводжується підвищенням місцевої температури, набряком і свербежем.
Захворювання трапляється у коней, великої рогатої худоби, свиней і особливо часто у собак.
ЕТІОЛОГІЯ
Основними внутрішніми причинами є пору-шення обміну речовин, в першу чергу фосфорно-кальцієвого і вітамінного, а також порушення діяльності нервової системи, залоз внутрішньої секреції та інтоксикації. Сприяють виникненню захворювання тривала дія дощу на шкіру тварин, погане утримання їх, невміла обробка шкіри лікарськими засобами (скипидаром, формаліном, лізолом тощо).
ПАТОГЕНЕЗ
При екземі відбувається розширення кровоносних і лімфатичних судин шкіри з наступним набряком сосочкового шару. Внаслідок накопичення серозного секрету клітини мальпігієвого шару роз’єднуються, а рогового – починають підніматися, утворюючи пухирці, наповнені світлим серозним вмістом. Якщо виникає інфікування ушкоджених ділянок шкіри, то підсилений лейкоцитоз призводить до утворення пустул і ерозій. З ерозій виділяється рідина, яка засихає, утворюючи кірки жовто-червоного кольору. При цьому свербіж змінюється на біль. При загоюванні ерозій відпадає кірка, припиняє виділятися секрет, шкіра починає лущитися і після зникнення лусочок набуває нормального вигляду.
КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ
У тварин екзема (екзематозний процес) проявляється в таких формах і стадіях: еритематозна – коли на шкірі з’являються інфільтровані, набряклі ділянки різного розміру, які сильно сверблять; папульозна – при запаленні шкіри виникає інфільтрація сосочків шкіри з утворенням твердих вузликів, які називаються папулами; везикулярна – під епідермісом накопичується прозорий ексудат з утворенням пухирців розміром з горошину; пустульозна – вміст пухирців стає гнійним, а після розкриття везикул і пустул утворюються кірки; себорейна – коли відбувається масивне злущення клітин епідермісу, шкіра поступово набуває нормального кольору і вигляду.
Гостра екзема проходить без будь-яких симптомів. Проте інколи собаки втрачають апетит, з’являється сонливість, запор, пропасниця або ж відмічається різка збудливість.
Хронічна екзема перебігає локально і дуже рідко поширюється на всю поверхню шкіри. Шкіра в уражених ділянках потовщується, склеротизується, волосся випадає, з’являються глибокі тріщини, кірочки розкладаються і від тварин чується неприємний запах, що нагадує запах гнилої соломи.
У великої рогатої худоби спостерігається себорейна форма екземи, яка з’являється весною і має сезонний характер. Крім того, у корів і биків буває екзема міжкопитної щілини і хвоста. Ушкоджені ділянки злущуються, покриваються жирними і товстими кірками, під якими шкіра сильно змочена та інтенсивно забарвлена в червоний колір.
У овець з’являються мокрі пухирцеві висипи. Шкіра червоніє, набрякає, тріскається, мокне і покривається кірками, вовна випадає, з’являється свербіж. Тварини худнуть. Екзему у овець називають “дощовою гниллю”.
Екзема у свиней (“сажа поросят”) перебігає з симптомами везикулярних ушкоджень. Пухирці лопаються, на ушкоджених ділянках утворюються кірки, які темніють.
Себорейна екзема у коней перебігає без свербежу в лусочковій і рідко у везикулярній формі.
ДІАГНОСТИКА
Діагноз ставлять за анамнезом і симптомами. Екзему слід диференціювати від дерматиту, лишаю, сверблячки, корости, парші.