Геморагічна хвороба кролів
Вірусна геморагічна хвороба кролів (Morbus haemoragica viralis cuniculorum, геморагічна пневмонія) — гостре контагіозне захворювання, що характеризується надзвичайно швидким перебігом, тяжким геморагічним синдромом, дистрофічними змінами в усіх органах та високою (90 %) летальністю.
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
Хворобу вперше встановлено в Китаї в 1984 р.Згодом вона поширилась у багатьох країнах світу, завдаючи надзвичайно великої економічної шкоди кролівницьким господарствам. Нині реєструється в Європі, Азії, Америці, Росії. На території України трапляється як на великих кролефермах, так і в особистих господарствах.
ЕТІОЛОГІЯ
Збудник хвороби — РНК-геномний вірус з родини Caliciviridаe. Віріони сферичної форми, діаметром 20 – 40 нм, вкриті зовнішньою ліпопротеїновою оболонкою з виростами, які забезпечують високу
аглютинувальну активність відносно еритроцитів овець, птиці та людини. Репродукується в первинних культурах клітин нирок кролів, спричинюючи через 48 – 72 год ЦПД з округленням, зернистістю, фрагментацією клітин та руйнуванням моношару. Вірус досить стійкий у зовнішньому середовищі, зберігаючись у кролячих приміщеннях при 18 °С до 20 діб. Чутливий до дії ефіру, спирту, хлороформу. Руйнується при 59 °С впродовж 30 хв.
ЕПІЗООТОЛОГІЯ ХВОРОБИ
Вірусна геморагічна хвороба кролів уражає молодняк з 2- місячного віку. Більш сприйнятливими до захворювання є кролі 3 – 5-місячного віку, а на початку спалаху хвороби — племінні самки та самці. Джерелом збудника інфекції є хворі тварини, які починають виділяти вірус з усіма секретами та екскретами вже через 24 год після зараження. Факторами передавання збудника можуть стати трупи загиблих тварин, шкурки та пух хворих кролів, а також корми, вода, предмети догляду, підстилка. Сезонність хвороби припадає на весняно-осінній період і зумовлюється наявністю в цей час найбільш сприйнятливих вікових груп молодняку. Спочатку захворювання реєструється серед добре вгодованих племінних самок та самців. Далі швидко поширюється серед 2 – 5-місячного молодняку, набуває вигляду спустошливої епізоотії і при пиняється лише після повного охоплення всього поголів’я. Летальність становить 70 – 90 %.
ПАТОГЕНЕЗ
Після проникнення в організм вірус швидко потрапляє в кров’яне русло, викликає вірусемію, уражає кровоносні судини, зумовлюючи явища геморагічного діатезу та дистрофічні змінив усіх органах, особливо в легенях, нирках, печінці, селезінці та лімфовузлах.
КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ
Інкубаційний період триває 2 – 3 тижні. Перебіг хвороби на початку епізоотії надгострий, наприкінці спалаху — надгострий і гострий. Хвороба триває від кількох годин до 1 – 2 діб. У захворілих кролів виявляються гарячка, пригніченість, відсутність апетиту, іноді за 1 – 2 год перед смертю виникає носова кровотеча. Будь-яких характерних клінічних симптомів хвороби не спостерігається і навіть перед загибеллю хворі кролі мало чим відрізняються від клінічно здорових. Майже всі захворілі тварини гинуть упродовж 1 – 2 діб.
ПАТОЛОГОАНАТОМІЧНІ ЗМІНИ
Характеризуються чітко вираженою картиною геморагічного діатезу. На серозних покривах і слизових оболонках дихальних шляхів і травного каналу виявляються множинні крововиливи різного розміру та форми, кровонаповнення судин. Спостерігаються також катарально-геморагічне запалення шлунка і кишок, збільшення печінки, яка набуває жовто-брунатного кольору, щільної консистенції («варена печінка»), легко рветься, при розрізі витікає кров темно-червоного кольору, що не згортається. Нирки збільшені, мають брунатно-червоний колір, крапчасті крововиливи під капсулою. Селезінка з притупленими краями, темно-червоного кольору з фіолетовим відтінком. Капсула напружена, пульпа маститься. Легені щільні, значно кровонаповнені, забарвлені в темно-червоний або світло-коричневий колір. У бронхах виявляється піниста рідина темно-коричневого кольору.
ДІАГНОЗ
Ґрунтується на основі епізоотологічних, клінічних, патологоанатомічних даних та результатів лабораторних досліджень.
ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА
Для масового швидкого обстеження кролів на вірусну геморагічну хворобу використовують метод Коаглютинації на скляній пластинці за наявності бактерій золотистого стафілокока. Остаточний діагноз установлюють після виділення вірусу, індикації його за РІФ і РГА, ідентифікації за РЗГА, проведення біопроби на дорослих кролях. Внутрішньом’язове або підшкірне зараження 10 %-ю суспензією печінки, взятої від загиблого кроля, спричинює загибель піддослідних кролів упродовж 48 – 72 год. Ретроспективну діагностику хвороби здійснюють за допомогою РЗГА.