Гепатит
Гострий паренхіматозний гепатит (hepatitis parenchymatosa acuta) – це гостре запалення печінки з переважним ураженням паренхіми.
ЕТІОЛОГІЯ
Хвороба найчастіше виникає як ускладнення інфекційних хвороб, гельмінтозів, отруєнь, гастроентериту.
ПАТОГЕНЕЗ
Хвороба розвивається внаслідок потрапляння в печінку токсинів, отрут через портальну кровоносну систему, велике коло кровообігу і жовчовивідні шляхи. Запальний процес здебільшого призво-дить до дистрофічних і некробіотичних змін паренхіми печінки та до порушень її функцій.
У першу чергу порушується властивість печінки синте-зувати високодисперсні фракції білків, глікоген. Порушуються пігментоутворювальна функція (спостерігається паренхіматозна жовтяниця), а також протитоксична функція печінки.
КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ
У тварин помічаються пригнічення, підвищення температури тіла, розлад апетиту аж до відмови від корму й води, симптоми гастроентериту. Характерним є синдром паренхіматозної жовтяниці.
Ділянка притуплення печінки збільшена, болюча. Серцева діяльність ослаблена, спостерігаються брадикардія і зниження артеріального кров’яного тиску, підвищення частоти дихання, порушення функцій інших органів і систем.
Хвороба частіше перебігає гостро. Прогноз – обережний.
ПАТОЛОГОАНАТОМІЧНІ ЗМІНИ
При патолого-анатомічному дослідженні виявляють жовтяничність слизових і серозних оболонок. Печінка збільше-на, крихкотіла, легко рветься, краї притуплені. Забарвлення її нерівномірне: червоно-брунатне, сіро- і жовтувато-брунатне. На розрізі візерунок часток згладжений, поверхня розрізу тьмяна.
ДІАГНОСТИКА
Діагноз ґрунтується на симптомах, даних лабораторних досліджень крові, сечі, фекалій.
ГНІЙНИЙ ГЕПАТИТ
Гнійний гепатит ( Hepatitis suppurativa) – захв-ня з хрон-им перебігом, яке хар-ся утворенням поодиноких або множинних абсцесів у паренхімі печінки, збіл-ням її розмірів, порушенням білок-і холатосинтетичної, вітамінно-мінеральної, вуглеводно-ліпідної та інших ф-цій. Оскільки запальний процес перебігає локалізовано, то захв-ня наз-ють абсцеси печінки. Найчастіше зустр-ся при відгодівлі ВРХ як наслідок хрон-го румініту, тому ці хвороби об'єднують загальною назвою: синдром румініт-абсцеси печінки або румініт-ламініт-абсцеси печінки.
ЕТІОЛОГІЯ
мікроорганізми - паличка некрозу, стафіло- і стрептококи, псевдомонади, клостридії.
Фактори у молодняку:
морфологічні і функціональні зміни в передшлунках, які виникають внаслідок порушення структури раціону - використання гранульованих комбікормів з високим вмістом концентратів, при переважному згодовуванні барди, жому, при недостатній кіл-ті клітковини, особливо грубоволокнистої, і соковитих кормів.
як ускладнення травм-го ретикулоперитоніту, проникаючих ран печінки (травматичні абсцеси), ехінококозу, туберкульозу, гнійного холангіту і холециститу (холангіогенні абсцеси), гнійних запальних процесів в інших ділянках тіла (омфалофлебіт, пупковий сепсис).
ПАТОГЕНЕЗ
Відгодівля молодняку гранульованими комбікормами з високим вмістом концентратів при недостатній кількості грубих і соковитих кормів спричиняє значні функц-ні, фізико-хімічні і мікробіологічні зміни в органах травлення, насамперед у передшлунках. Надлишок крохмалю посилює бродильні процеси в передшлунках і змінює їх характер=> створюються сприятливі умови для розвитку мікроорганізмів, які синтезують молочну к-ту =>збіл-ся кіл-ть грам-позитивних і змен-ся вміст інфузорій => хронічний румініт і гнійний гепатит (через пошкоджені стінки рубця потрапляє у печінку=>розвиток гнійного запального процесу і порушення всіх ф-цій печінки)
КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ
При поодиноких абсцесах важко виявити видимі клінічні симптоми.
При значному ураженні печінки абсцесами:
· пригнічення,
· відставання в рості і масі,
· кон'юнктива блідо-рожева або рожева, рідко жовтянична,
· t° тіла в період розвитку абсцесів може бути ↑, а при сформованих абсцесах - у межах норми,
· апетит без змін, у більшості тварин спотворений смак. Жуйка в'яла, рідка.
· скорочення рубця нечасті, слабої сили, часто періодична тимпанія.
· печінка збільшена, болісна в ділянці притуплення, поверхня інколи вузлувата.
· виявляють паренхіматозну жовтяницю.
· Лабораторне дослідження вмісту рубця (↓ рН, наявність молочної к-ти) та крові (лейкоцитоз, нейтрофілія, ↑ акт-ті трансаміназ, ↓ кіл-ті альбумінів, позитивні результати колоїдно-осадових проб).
ПАТОЛОГОАНАТОМІЧНІ ЗМІНИ
Печінка збільшена, масою 6—12 кг, нерівномірно забарвлена у жовтий, сіро-коричневий кольори з жовтуватим відтінком, пронизана сполучною тканиною. В печінці знаходять абсцеси — поодинокі (1—5) діаметром від 5 до 20 см або множинні (10—15, інколи кілька десятків і сотень), значно менших розмірів — від 2 до 5 см.
ДІАГНОСТИКА
Клінічне досл-ня, лабораторне досл-ня вмісту рубця та крові, УЗД. Необхідно диференціювати від:
1. гострий паренхіматозний гепатит (↑ t° тіла (на 1 - 2 °С) й активності трансаміназ).
2. хронічний паренхіматозний гепатит, як і при абсцесах печінки, активність трансаміназ ↑.
3. цироз печінки частіше у молодняку при жомовій відгодівлі. Печінка менш збільшена, ніж при абсцесах, ділянка притуплення печінки при перкусії безболісна, кіл-ть лейкоцитів у межах норми, акт-ть аспарагінової трансамінази - не ↑.
4. Гепатоз-болісність не виявляється, лейкоцитоз і нейтрофілія не характерні).