Імунодефіцит
Імунодефіцити або імунна недостатність - характеризуються дефектами різних ланок імунної системи і тому організм не в змозі реагувати повноцінною імунною відповіддю на антигени.
За походженням:
~ природжені (первинні),
~ вікові (фізіологічні) та
~ набуті (вторинні).
Залежно від того, якого саме компонента імунної системи не вистачає або він слабоактивний, імунні дефіцити поділяють на такі види:
- недостатність клітинного імунітету (Т-система лімфоцитів);
- недостатність гуморального імунітету (В-система лімфоцитів);
- недостатність системи фагоцитів (макро- і мікрофагів);
- недостатність системи комплементу;
- комбінована імунна недостатність.
На фоні імунної недостатності з'являються шлунково-кишкові, респіраторні, септичні, шкірні та аутоімунні хвороби, а також зростає можливість розвитку пухлин.
ЕТІОЛОГІЯ І ПАТОГЕНЕЗ.
Природжені - внаслідок генетично зумовленої неспроможності організму реалізувати імунну відповідь у зв'язку з гіпоплазією центральних і периферичних органів імуногенезу, через порушення диференціації клітин, ферментних систем, функціональної активності лімфоцитів, фагоцитів і мають спадковий характер.
Серед первинних імунодефіцитів розрізняють:
а) комбінований імунодефіцит в арабських лошат;
б) зчеплений з Х-хромосомою комбінований імунодефіцит у собак;
в) летальна ознака А-46 у чорно-рябої датської худоби і голштинів;
г) летальний акродерматит і гіпоплазія тимуса у собак;
д) хвороба Чедіак-Хігаші (Федоров Ю.Н., Вер-ховський О.А., 1996).
Вікові (фізіологічні) - у ранньому і похилому віці.
1 фаза - у перші дні неонатального періоду ( до випоювання молозива) факторів.
s пізнє випоювання першого молозива;
s випоювання недостатньої кількості молозива чи молозива з низьким рівнем імунних глобулінів;
s недостатнє засвоєння імуноглобулінів внаслідок морфофункціональної незрілості новонародженого.
Супроводжується шлунково-кишковими хворобами.
2 фаза - у телят на 7-14-й день життя, у ягнят і поросят - на 14—28-й.
s більшість колостральних антитіл руйнується, а синтез власних відбувається ще недостатньо.
Супроводжується шлунково-кишковими хворобами, а також з'являються ранні бронхопневмонії.
3 фаза - у поросят збігається з періодом відлучення, а у телят - із переведенням з молочної на рослинну годівлю.
недостатність гуморального імунітету, особливо Ig А.
Супроводиться такими хворобами, як коліентеротоксемія, гастроентерит, кормова алергія, сальмонельоз, пневмонія.
Набуті (вторинні) - внаслідок різних хвороб, при яких відбувається значна втрата захисних факторів і виникають структурно-функціональні зміни в імунній системі - при шлунково-кишкових хворобах, пневмонії.
s при радіоактивному опроміненні, лейкозі, мікотоксикозах, отруєннях, багатьох інвазіях, довготривалому застосуванні лікарських речовин - імунодепресантів, антибіотиків, нітрофуранів, сульфаніламідів, кортикостероїдів,
s при дефіциті у раціоні протеїну, амінокислот, мікроелементів, вітамінів.
КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ
часті рецидивні захворювання, зумовлені умовно-патогенною і патогенною мікрофлорою, що проявляються шлунково-кишковим, респіраторним, шкірним і септичним синдромами, а також висока схильність до аутоімунних хвороб і злоякісних новоутворень.
при низькому рівні гуморального імунітету і низькій активності фагоцитарної системи найчастіше спостерігаються токсикози та бактеріальні інфекції,
при дефіцитах клітинного імунітету захворювання вірусної і грибкової етіології.
При імунних дефіцитах клітинного типу у крові зменшена кількість і знижена функціональна активність Т-лімфоцитів; гуморального - В-лімфоцитів та імуноглобулінів.
При недостатності в системі фагоцитів у крові відмічається низький рівень нейтрофілів і моноцитів або низька фагоцитарна активність.
При комбінованому імунному дефіциті відмічається лейкопенія, лімфоцитопенія, гіпоімуноглобулінемія і парапротеїнемія.
Віковий імунний дефіцит новонароджених тварин супроводжується шлунково-кишковими розладами.
у період відлучення молодняку пов'язаний зі стрес-реакцією, ускладнюється кормовим алерготоксикозом, гастроентеритами та коліентеротоксемією.
У старих тварин зниження імунного нагляду призводить до виникнення аутоімунних хвороб і новоутворень, хронічних вірусних та бактерійних інфекцій. В їхній крові знижується вміст Т-лімфоцитів.
Набуті імунні дефіцити, зумовлені втратою захисних факторів та структурними змінами в імунній системі, призводять до розвитку повторних шлунково-кишкових, респіраторних та інших хвороб.
У крові при цьому відмічається знижений рівень лімфоцитів, еозинофілів, імуноглобулінів.
ДІАГНОСТИКА
• анамнез,
• результати морфологічного, біохімічного та імунологічного дослідження крові,
• патоморфологічні, цитологічні та імунологічні зміни тімуса, кісткового мозку, лімфатичних вузлів, селезінки тощо.
• При дослідженні крові враховують загальну кількість лейкоцитів, у тому числі Т- і В-клітин, фагоцитарну активність мікро- і макрофагів, загальну кількість імуноглобулінів та їх окремих класів (G, А, М), загальну кількість білка в сироватці крові, а також гамма-глобулінів.