Кнемідокоптоз
Кнемідокоптоз (Knemidocoptosis) — поширене, з хронічним перебігом арахнозне захворювання старших вікових груп курей. Хворіють також індики, цесарки, перепілки, фазани, голуби, папуги та інша сухопутна птиця. Спричинюється воно коростяним кліщем Knemidocoptes mutans і характеризується ураженням шкіри ніг нижче скакального суглоба й супроводжується свербіжем, дерматитом, потовщенням кінцівок та формуванням так званої «вапняної ноги», кульганням, запаленням пальцевих суглобів з подальшим сухим некрозом тканин ніг і відпаданням окремих пальцевих фаланг, що призводить до зниження несучості, втрати господарської цінності й загибелі окремих з них. У господарствах промислового типу воно майже не зустрічається. В Україні реєструють повсюди.
ЕТІОЛОГІЯ
Курячий свербун — Knemidocoptes mutans (рис. 76) — постійний паразит сухопутної птиці, який мешкає під роговими лусочками шкіри ніг. Це порівняно дрібні кліщі — 0,2—0,5 мм, роздільностатеві. Статевий диморфізм виражений добре. Так, самки мають форму тіла майже кулясту, самці — подовжено-овальну й значно менші за розміром (0,2—0,25 мм). Колір кліщів сірий з жовтуватим відтінком. Хоботок у них короткий, підковоподібний, ротові органи гризучого типу. Чотири пари ніг короткі, конусоподібні, погано розвинені у самок, особливо задні дві пари. Закінчуються всі короткими кігтевидними відростками. У самців усі кінцівки однаково добре розвинені й мають на кінцях стерженькові присоски з щетинками. На задньому кінці тіла самок є дві довгі щетинки. Кліщі живляться лімфою, запальним ексудатом та епітеліальними клітинами епідермального шару шкіри.
Це — бінімфальні кліщі, у своєму розвитку проходять стадії личинки, німфи І, німфи ІІ та імаго. Самки живородні: за життя вони народжують 6—8 личинок. Розвиток триває 20—27 діб.
ЕПІЗООТОЛОГІЯ ХВОРОБИ
Спорадично чи епізоотично інвазію реєструють повсюди. Джерелом її є інвазована кнемідокоптесами птиця. Здорова птиця уражується при контакті з хворою або через предмети зовнішнього середовища неблагополучного пташника чи вольєри. Хворіє птиця з 5—6-місячного віку, найчастіше у 2—3 роки, тобто доросла. Поширенню інвазії сприяють скупчене утримання у темних, забруднених приміщеннях та неповноцінна годівля. Пік інвазії спостерігається у весняно-літній період. У зовнішньому середовищі кліщі зберігаються 5—10 діб, але у сухому й теплому приміщенні гинуть за кілька годин.
ПАТОГЕНЕЗ
Своєю механічною та токсичною дією кліщі спричинюють свербіж і локальне запалення шкіри кінцівок. Птиця розкльовує уражені ділянки ніг і ще більше їх травмує. На ногах з'являються лусочки, які не прилягають до шкіри. При проникненні в уражені ділянки гноєтворних мікробів запалюються суглоби. Розвивається гіперкератоз. Уражені кінцівки потовщуються, вкриваються сіро-білою кіркою, формується так звана «вапняна нога». Оскільки процес утворення кірок відбувається з середини, то м'які тканини з часом здавлюються, що призводить до їх атрофії та сухого некрозу. Наслідком останнього може бути відпадання окремих пальців.
КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ
Умовно у цьому процесі прийнято розрізняти три стадії: безсимптомну, яка триває 3—5 міс, її встановлюють лише акарологічним дослідженням; папульозну, що триває від 4 до 12 міс і характеризується лущенням епідермального шару шкіри, формуванням вузликів-папул і появою «вапняної ноги», і крустозну, яка характеризується втратою еластичності шкіри, появою тріщин, з яких виділяється міжтканинна рідина, а також сухим некрозом тканин уражених кінцівок. Птиця худне, знижується її несучість, інколи вона гине.
ПАТОЛОГОАНАТОМІЧНІ ЗМІНИ
У загиблої від кнемідокоптозу птиці має місце загальна дистрофія, шкіра кінцівок запалена, покрита товстими кірками, просоченими солями вапна, місцями з розкльовами. Ноги потовщені, деформовані, в деяких випадках відсутні пальцеві фаланги.
ДІАГНОСТИКА
Діагноз ставлять, ураховуючи епізоотологічні дані, за клінічними ознаками («вапняна нога») та результатами акарологічного дослідження зскрібків, одержаних обережним зрізуванням скальпелем чи лезом бритви кіркових напластувань з уражених ділянок. Спочатку зскрібки протягом 1—2 год тримають у 10 %-ному розчині лугу, а потім мацеровані кірки, роздавивши між двома предметними стеклами, досліджують при малому збільшенні мікроскопа.