Кокцидіоз
Еймеріози — кишкові, переважно гострі, ензоотичні, асоціативні протозоози молодняка ссавців та птиці. їх викликають моноксенні (однохазяїнні), епітеліотропні найпростіші. Інвазія клінічно характеризується зниженням росту, пригніченням, різко вираженою діареєю, фекалії з домішками крові й слизу. Хворий молодняк швидко худне. Спостерігають порушення координації руху, парези та паралічі кінцівок.
Еймеріози завдають великих збитків кролівництву та птахівництву, а також іншим галузям тваринництва внаслідок масової загибелі молодняка (до 60—100 % кроленят і курчат), зниження приростів. У заражених курей та індиків знижуються маса тіла (до 20—25 %) і несучість.
ЕТІОЛОГІЯ
В організмі тварин еймерії паразитують вибірково в епітеліальних клітинах кишечника, у кролів — і в печінці. Певні види еймерій специфічні щодо живителів. З фекаліями хворих тварин в навколишнє середовище виділяються ооцисти еймерій, які можуть мати овальну, круглу, еліпсоїдну форми. Вкриті вони гладенькою, двошаровою оболонкою сірого або жовтого кольору, яка в багатьох видів на одному з полюсів потоншується і утворює мікропіле. Всередині має цитоплазмовий шар. Величина ооцист 14,2—41,3 х 12—23,1 мкм.
БІОЛОГІЯ ЕЙМЕРІЙ
Кокциди мають складний цикл розвитку. Представники роду Eimeria розвиваються за трьома фазами: мерогонії (шизогонії) і гаметогонії (в організмі одного живителя) та спорогонії (у навколишньому середовищі).
Мерогонія (шизогонія) — безстатеве множинне розмноження, яке є початковим етапом розвитку еймерій. У травний канал живителя зрілі ооцисти потрапляють з кормом або водою. Оболонка ооцисти розчиняється, звільняючи спорозоїти, які заглиблюються в епітеліальні клітини кишечника або інших органів (залежно від виду) і утворюють багатоядерні меронти (шизонти). При поділі шизонтового ядра формується 6—30 мерозоїтів першого порядку, які, потрапивши в просвіт кишечника, проникають у нові епітеліальні клітини, з них утворюються меронти (шизонти), з яких виходять мерозоїти другого порядку. Різні види еймерій утворюють від двох до п'яти генерацій шизонтів і мерозоїтів. При цьому спостерігається масова загибель епітеліальних клітин. Мерозоїти різного порядку перетворюються на мікрогамети (чоловічі статеві клітини) та макрогамети (жіночі статеві клітини) і шизогонія поступово змінюється на гаметогонію.
Гаметогонія (статеве розмноження). Рухомі мікрогамети (чоловічі статеві клітини) проникають у макрогамети (жіночі статеві клітини) й відбувається копуляція (злиття ядер), внаслідок чого утворюється зигота. Після того як навколо зигот утворилася оболонка, їх називають ооцистами.
Мерогонія і гаметогонія є ендогенною стадією розвитку еймерій. Строк ендогенного розвитку еймерій в організмі живителя від моменту зараження тварини до утворення і виділення у зовнішнє середовище ооцист приблизно становить 1—2 тижні.
Недозріла ооциста, що виходить з організму живителя в зовнішнє середовище, має всередині цитоплазмовий шар.
Спорогонія (утворення спорозоїтів в ооцистах) відбувається у зовнішньому середовищі за сприятливих умов: наявності вологи (не менше 80 %), кисню і температури вище 15 °С. При цьому цитоплазма ущільнюється, цйтоплазмовий шар поділяється на чотири спороцисти. В кожній спорі через 1—3 дні формується по два спорозоїти. Така ооциста, яка має вісім спорозоїтів, стає зрілою, або інвазійною. Вона здатна заразити лише специфічного живителя.
Худоба і птиця заражаються еймеріями через корм та воду при наявності у них зрілих ооцист.
ПАТОГЕНЕЗ
Хвороботворний вплив еймерій на організм живителя проявляється внаслідок механічного руйнування великої кількості епітеліальних клітин кишечника та печінки при мерогональному розмноженні паразита. Виявлено, що одна хвора тварина за добу виділяє у зовнішнє середовище від 9 до 980 млн. ооцист еймерій. Це свідчить, що в організмі живителя гине більше як 500 млн. епітеліальних клітин кишечника. Всмоктування з уражених органів продуктів гнильного розпаду загиблих клітин призводить до сильної інтоксикації і діяльності гнильних мікробів.
Порушення нормальної функції травного каналу й паразитування гельмінтів створюють сприятливі умови для розвитку кокцидій. Інтоксикація організму живителя продуктами загиблих клітин, обміну еймерій, гнильної мікрофлори, зміни фізико-хімічного складу крові призводять до порушення нервової системи, внаслідок чого виникають пригнічення тварин, парези та паралічі кінцівок, настає коматозний стан.
ЕЙМЕРІОЗ КУРЕЙ
Еймеріоз курей — значно поширена протозойна хвороба курчат, яку спричиняють найпростіші з роду Eimeria. При захворюванні спостерігається анемія, різко виражена спрага, загальне пригнічення і слабкість. Падіж курчат може становити 60 % і більше. Інвазія завдає великих збитків птахівництву.
Збудниками еймеріозу курей є дев'ять видів найпростіших з роду Eimeria, з яких до найбільш поширених і патогенних належить Е. tenella, що паразитує у сліпих кишках курчат і рідше — дорослих курей, а також Е. necatrix, яка локалізується у тонкому кишечнику, Е. maxima паразитує в передній і середній частинах кишечника.
ЕПІЗООТОЛОГІЧНІ ДАНІ
До еймеріозу сприйнятливі кури, індики, гуси, качки та інші птахи. Еймеріоз курей реєструють у багатьох птахівничих господарствах. Найбільш часто уражуються і тяжко хворіють на еймеріоз курчата у віці від трьох до шести тижнів.
Джерелом інвазії є хворий молодняк і дорослі кури-еймеріоносії. Фактори передачі інвазії — забруднені ооцистами еймерій корми, вода, підстилка, грунт, предмети догляду та інвентар. Інвазія масово спостерігається при підлоговому утриманні молодняка птиці, високій вологості повітря і використанні вогкої підстилки. Ензоотичні спалахи еймеріозу частіше трапляються навесні й восени.
Після перехворювання у птиці створюється імунітет. Без реінвазії ооцистами він зберігається 45—60 днів. У звичайних умовах птиця постійно скльовує невелику кількість ооцист і при цьому зберігає стійкість проти захворювання на все життя. Імунітет має специфічність до того виду еймерій, який викликав хворобу.
КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ
Інкубаційний період триває 4—7 днів. Хвороба перебігає гостро, підгостро, хронічно, у дорослої птиці — субклінічно. При гострому перебігу хвороби у молодняка спостерігається зниження апетиту. Одним з перших симптомів цього захворювання є різко виражена спрага, потім загальне пригнічення і слабкість. Хворі курчата сидять з опущеними крилами. Фекалії з домішками слизу та крові. Гребінь, сережки та слизові оболонки анемічні. Спостерігається розлад центральної нервової системи (з'являються паралічі й парези).
Підгострий перебіг хвороби триваліший (2—3 тижні), супроводжується меншим відходом птиці.
Хронічний перебіг хвороби, а також перехворювання старших вікових груп молодняка курей тривають місяцями, як правило, при невисокій інтенсивності інвазії і супроводжуються утворенням премуніції.
ПАТОЛАГОАНАТОМІЧНІ ЗМІНИ
Трупи курчат виснажені. Слизові оболонки, гребінь, сережки анемічні. Пір'я біля клоаки забруднене фекаліями. Найбільш виражені зміни в сліпій кишці, яка збільшена та геморагічно запалена.
ДІАГНОСТИКА
Діагноз встановлюють із урахуванням епізоотологічних даних, клінічних ознак хвороби, патологоанатомічних змін, а також результатів мікроскопічного дослідження проб фекалій за методом Фюллеборна, Дарлінга.
Посмертно еймеріоз діагностують під час розтину трупів птиці і при виявленні патологоанатомічних змін, а також ооцист еймерій, знайдених в зскрібках слизової оболонки кишечника.
Диференціюють еймеріоз від трихомонозу, гістомонозу, пулорозу, колібактеріозу. Диференціація еймерій від яєць гельмінтів не становить труднощів (останні в 4—5 разів більші).
ЛІКУВАННЯ
Для лікування хворої птиці та профілактики еймеріозу застосовують багато вітчизняних та імпортних кокцидіостатиків з кормом або питною водою. Деякі з них заважають утворенню у птиці імунітету, тому такі препарати застосовують у бройлерних господарствах. їх задають курчатам з 10—15-денного віку протягом відгодівлі, виключаючи з раціону за 3—5 днів до забою птиці. Для лікування застосовують: фармкокцид — додають до корму в кількості 0,025 %, койден — 0,1, клопідол — 0,025, ригекокцид — 0,05, хімкокцид — 0,07 % та ін. Після лікування (3—5 днів) препарати застосовують у профілактичній дозі, яка в два рази менша (фармкокцид — 0,0125%, клопідол — 0,0125%).
У господарствах племінного і яєчного напряму використовують препарати, які не перешкоджають утворенню імунітету: кокцидіовіт, ардинон та інші, які містять ампроліум, кокцидин, ірамин, клірамин, кокцикол. Кокцидин або ампроліум призначають курчатам з лікувальною метою протягом 5—7 днів з розрахунку 0,025 % до добової норми сухого корму, а з профілактичною — у половинній дозі, починаючи з 10—15-денного віку, протягом 50—60 днів.
У таких господарствах також широко застосовують сульфаніламідні препарати (сульфадиметоксин, сульфамонометоксин, сульфапіридазин). Сульфадиметоксин — один з найбільш ефективних кокцидіостатиків. Його призначають у дозі 0,125 г на 1 кг корму або на 1 л води триденними курсами з інтервалом два дні.
Сульфаніламідні препарати виключають з раціону за 8—10 днів до забою птиці.
При клітковому вирощуванні курчат кокцидіостатики доцільно застосовувати протягом 10 днів з часу переведення їх в акліматизатори, колоніальний цех. При необхідності через три дні препапати використовують повторно.
При утриманні молодняка на підлозі кокцидіостатичні препарати призначають з 10—15-денного віку двома-трьома 10-денними курсами з інтервалом три дні. При вирощуванні бройлерів на глибокій незмінній підстилці препарати призначають з 10— 15-денного віку кожного дня і закінчують за 3—5 днів до забою птиці.
При відсутності зазначених вище препаратів у господарстві в боротьбі з еймеріозом курей використовують препарати нітрофуранового ряду (фуразолідон, фурацилін, фуридин).
Щоб запобігти адаптації (привиканню) еймерій до певних хімічних засобів, не слід довше як рік використовувати один і той же кокцидіостатик у птахогосподарстві.
З метою профілактики еймеріозу потрібно суворо дотримуватися ветеринарно-санітарних правил утримання та годівлі птиці. Особливу увагу приділяють повноцінній годівлі та наявності в кормах основних вітамінів.
ПРОФІЛАКТИКА
З профілактичною метою курчат утримують на сітчастій підлозі, молодняк і дорослих курей — роздільно, здійснюють хіміопрофілактику цього захворювання, використовуючи кокцидіостатики. Впроваджують дезинвазію зовнішнього середовища (найбільш ефективні термічні засоби та методи).
До нового й перспективного методу запобігання захворюванню птиці на еймеріоз належить імунохіміопрофілактика цієї інвазії. Імунізації піддають клінічно здорових, курчат у 10-денному віці, яким з кормом задають ооцисти трьох видів еймерій. При утриманні курчат на підлозі хіміопрофілактику проводять одноразово, при клітковому — дворазово з інтервалом сім днів. Потім протягом 20 днів цим курчатам згодовують кокцидіовіт або ампроліум в дозі 0,0125 % препарату до корму. Імунітет розвивається через 2—3 тижні і підтримується за рахунок реінвазії кокцидіями.
ЕЙМЕРІОЗ КРОЛІВ
Еймеріоз кролів — значно поширена протозойна хвороба кролів до 4—5-місячного віку, яку спричиняють кокцидії з роду Eimeria. З них найбільш поширеними та патогенними є Е. perforans, Е. magna та Е. stiedae. Захворювання кроленят зумовлює значні економічні збитки внаслідок можливої загибелі великої кількості кролів (80—100 %). Хвороба значно поширена в кролівницьких господарствах України.
Збудниками еймеріозу кролів є вісім видів еймерій, з яких один Е. stiedae локалізується в епітелії жовчних ходів печінки, а інші — в кишечнику.
ЕПІЗООТОЛОГІЧНІ ДАНІ
До еймеріозу найбільш сприйнятливі кроленята. Особливо тяжко вони хворіють у період відлучення від матерів. Після клінічного видужання кролі довгий період можуть залишатися еймеріоносіями. Джерелом інвазії є хворі кролі та паразитоносії. Ступінь зараження кроленят залежить від інвазованості матерів. Еймеріоз виникає при скупченому утриманні кролів у темних, вологих приміщеннях, неповноцінній годівлі, комплектуванні груп кролів різного віку. В таких умовах може виникати масове зараження та загибель тварин.
Кроленята хворіють на еймеріоз у теплий період року, проте, коли їх утримують у приміщеннях з регульованим мікрокліматом, хвороба виникає і в зимовий період.
В організмі кролів, які перехворіли на еймеріоз, утворюється специфічний імунітет проти певного виду еймерій, який при постійній реінвазії ооцистами залишається на все життя. При порушенні санітарних правил утримання тварин може відбуватися повторне зараження еймеріозом.
КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ
Інкубаційний період 4—12 днів. Хвороба перебігає гостро (1—3 тижні), підгостро (4—5 тижнів) і хронічно (2— З міс). Розрізняють три форми інвазії — кишкову, печінкову та змішану.
При гострому перебігу хвороби у кроленят спостерігаються втрата апетиту, пригнічення, здуття черевця, поліурія (часте сечовиділення), схуднення. Фекалії рідкі, з домішками слизу, крові. Бувають судороги та паралічі м'язів, кінцівок; при печінковій формі — жовтяничність слизових оболонок.
ПАТОЛОГОАНАТОМІЧНІ ЗМІНИ
Трупи виснажені, найбільш виражені зміни спостерігають у кишках і печінці. Слизова оболонка тонкого кишечника потовщена, гіперемійована, з крововиливами і виразками. В просвіті тонкого та товстого кишечника є гази та слиз.
Печінка збільшена в розмірі, жовчні ходи розширені, стінки їх потовщені. На поверхні і в паренхімі органа добре помітні округлі, неправильної форми вузлики білувато-жовтуватого кольору, розміром від просяного зерна до горошини.
ДІАГНОСТИКА
Діагноз встановлюють із урахуванням епізоотологічних даних, клінічних ознак, патологоанатомічних змін. Мікроскопічно досліджують фекалії за методом Фюллеборна, Дарлінга. При розтині трупів ооцисти еймерій знаходять в зскрібках слизової оболонки кишечника.
ЛІКУВАННЯ
Для лікування хворих на еймеріоз кролів запропоновано значну кількість хіміотерапевтичних препаратів, з яких частіше використовують сульфаніламіди пролонгованої дії. Сульфадиметоксин, сульфапіридазин, сульфамонометоксин призначають хворим кролям у дозі 0,1 г на 1 кг маси тіла з кормом. Високоефективні комбінації цих препаратів з тетрацикліном або лівоміцетином у дозі 0,02 г на 1 кг маси тіла.
Сульфадимезин призначають у дозі 0,05—0,075 г на 1 кг маси тіла, норсульфазол—0,3 г/кг з кормом, або 3%-ний розчин його з питною водою. Ефективні також фуразолідон (0,03 г/кг), хімкокцид (0,03 г/кг маси тіла) з кормом. Препарати застосовують двома п'ятиденними курсами з інтервалом у 3—5 днів.
При призначенні кокцидіостатиків груповим способом рекомендується додавати до них вітамінно-мінеральні суміші або готувати премікси, які можна використовувати у складі звичайного та гранульованого комбікормів.
ПРОФІЛАКТИКА
З метою хіміопрофілактики еймеріозу кролів запропоновано використання препаратів з 20—25-денного віку протягом 10 днів, а після відлучення кроленят у 45-денному віці — курс лікування повторити.
ЕЙМЕРІОЗ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ
Еймеріоз великої рогатої худоби — захворювання молодняка від 3—6-тижневого віку до одного року. Спричинюють його найпростіші з роду Eimeria. Хворіють також тварини старших груп, а іноді й дорослі. При цьому спостерігаються загальне пригнічення, анемія слизових оболонок, пронос з домішками слизу та крові, схуднення та загибель телят.
Збудниками хвороби є більш як десять видів еймерій, що локалізуються в епітеліальних клітинах тонких та товстих кишок. Основні збудники еймеріозу великої рогатої худоби — Е. ziierni, Е. smithi, Е. zurnabadensis, Е. bovis, Е. cylindrica, Е. ellipsoidalis.
ЕПІЗООТОЛОГІЧНІ ДАНІ
Інвазія дуже поширена. Хвороба перебігає ензоотично, викликаючи велику загибель тварин. Найбільш сприйнятливі до еймеріозу телята від двох до шести місяців, тяжко хворіє молодняк до двох років при переведенні його із стійлового утримання,на пасовищне й від пасовищного до стійлового. Навесні найчастіше хворіють телята 5—6-місячного, а восени — старшого віку. Джерелом інвазії є хворі телята й паразитоносії.
КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ
Інкубаційний період 10—20 днів. Захворювання перебігає гостро, підгостро або хронічно. При гострому перебігу тварини пригнічені. На 2—3-й день захворювання фекалії стають рідкими, потім з'являється пронос з домішками слизу та крові, температура тіла підвищується до 40—41 °С. З часом стан хворих тварин погіршується. Слизові оболонки анемічні, розвивається значне виснаження і пронос. Температура тіла знижується до 36—35 °С й тварини гинуть.
При підгострому перебігу загальне пригнічення менше виражене, телята лежать, апетит знижений. На 7—8-й день захворювання з'являється пронос (некривавий).
Найчастіше реєструють хронічний перебіг інвазії. Тварини виснажені. Періодично з'являється пронос, тварини худнуть. Хвороба часто ускладнюється іншими інфекціями.
ПАТОЛОГОАНАТОМІЧНІ ЗМІНИ
Трупи виснажені. Слизові оболонки анемічні. Анус відкритий, його слизова оболонка набрякла, гіперемійована, з крововиливами. В черевній порожнині рідина солом'яного кольору. Мезентеріальні лімфатичні вузли набряклі, збільшені, на розрізі соковиті. Слизова оболонка товстих і тонких кишок набрякла, потовщена, гіперемійована, з точковими та смугастими крововиливами. Вміст кишок темно-коричневого або червоного кольору.
ДІАГНОСТИКА
Діагноз ставлять на підставі комплексних досліджень з урахуванням епізоотологічних даних, клінічних ознак, патологоанатомічних змін і мікроскопічних досліджень екскрементів за методом Фюллеборна або Дарлінга.
Еймеріоз слід відрізняти від паратуберкульозу великої рогатої худоби, яким хворіють жуйні у віці 3—5 років протягом року, перебіг хвороби повільний (1—2 роки), кривавий пронос відсутній, слизова оболонка тонких кишок потовщена у 3—20 разів.
ЛІКУВАННЯ
Хворих тварин ізолюють. Для лікування телят, хворих на еймеріоз, рекомендується норсульфазол, сульфадимезин, сульфадиметоксин, сульфамонометоксин, сульфапіридазин.
Сульфаніламідні препарати дають у дозі 50—100 мг на 1 кг маси тіла протягом двох 4-денних курсів з інтервалом три дня. Застосовують також ампроліум в дозі 20—50 мг, ампролмікс — 20—40, кокцидіовіт — 20—40, клопидол — 20, хімкокцид — 7—30— 40, фармкокцид — 30—40 мг на 1 кг маси тіла та інші препарати. Висока ефективність при еймеріозі телят спостерігається при комбінованому використанні кокцидіостатиків і антибіотиків. Хворим телятам призначають сульфадимезин або норсульфазол у дозі 3— 4 г на голову три рази на день протягом 3—4 днів, потім три дні лівоміцетин або тетрациклін у дозі 20 мг на 1 кг маси тіла і в кінці сульфадимезин три рази на день по 2—3 г на тварину.
ПРОФІЛАКТИКА
У неблагополучних щодо еймеріозу скотарських господарствах проводять комплексну хіміопрофілактику кокцидіостатиками, починаючи її з 2—3-тижневого віку молодняка. З профілактичною метою кокцидіостатики застосовують у менших дозах, ніж при лікуванні.
Необхідно також дотримувати ветеринарно-санітарних правил при стійловому та пасовищному утриманні телят, періодично проводити дезинвазію об'єктів зовнішнього середовища на фермах (гарячим 2%-ним розчином їдкого лугу).
ЕЙМЕРІОЗ ОВЕЦЬ
Еймеріоз овець — кишковий, гостро, підгостро та хронічно перебігаючий протозооз ягнят 1—2-місячного віку. Іноді хворіє молодняк старшого віку і дорослі вівці. При захворюванні спостерігається пригнічення, слабкість тварин, анемія слизових оболонок, підвищення температури тіла до 40—41 °С, пронос. Фекальні маси рідкі, з домішками слизу та крові.
ЕТІОЛОГІЯ
Збудниками еймеріозу овець є вісім видів еймерій, які локалізуються в епітеліальних клітинах тонкого кишечника. Найбільш патогенні: Е. arloingi, Е. intricata, E. faurei, Е. ninaekohjakimovae.
ЕПІЗООТОЛОГІЧНІ ДАНІ
Хвороба душе поширена. Хворіють вівці, які знаходяться на низьких, вологих пасовищах. Ступінь зараженості досягає 15—100 %. Частіше хворіє молодняк до року. Еймеріоз може виникати при стійловому скупченому утриманні тварин, у темних, брудних, вологих приміщеннях та неповноцінній годівлі.
КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ
Інкубаційний період 11—20 днів. Хвороба перебігає гостро, підгостро й хронічно. При гострому перебігу інвазії у ягнят спостерігаються загальне пригнічення, температура тіла підвищується до 40—41 °С. Апетит знижується. Вовна втрачав блиск. Слизові оболонки анемічні, з'являється пронос (нерідко кривавий). Ягнята слабнуть, за 2—З дні можуть загинути.
При підгострому перебігу вівці худнуть. Спостерігаються анемія слизових оболонок, риніт, кон'юнктивіт. Черево здуте. Фекальні маси рідкі, з домішками слизу та крові. Схуднення прогресуюче, тварини можуть гинути.
Хронічний перебіг хвороби буває у тварин старшого віку. У овець погіршується апетит, вони худнуть. Слизові оболонки анемічні. Спостерігається злущення шкіри в окремих ділянках голови. Нерідко з'являється пронос, який призводить до слабкості тварин.
ПАТОЛОГОАНАТОМІЧНІ ЗМІНИ
Трупи ягнят виснажені. Кінцівки й хвіст забруднені фекаліями. Слизові оболонки очей, ротової, порожнини бліді. Основні зміни виявляють у тонкому кишечнику: слизова оболонка набрякла, потовщена, з крововиливами і виразками, в окремих ділянках — білувато-жовтуваті вузлики величиною з просяну зернину. В зскрібках із цих вузликів знаходять ооцисти еймерій.
ДІАГНОСТИКА
Діагноз встановлюють комплексно — із урахуванням епізоотологічних даних, клінічних ознак, патологоанатомічних змін, а також результатів мікроскопічного дослідження проб фекалій за методом Фюллеборна або Дарлінга.
ЛІКУВАННЯ
Хворих тварин ізолюють. Для лікування овець і кіз, хворих на еймеріоз, застосовують клопидод у дозі 0,01—0,015 г, ампроліум — 0,005—0,01, кокцидіовіт — 0,02— 0,03, хімкокцид— 0,03, сульфадимезин, норсульфазол — 0,03—0,05, сульфапіридазин — 0,03 г на 1 кг маси тіла тварин та інші препарати. Ліки дають протягом двох 4—5-денних курсів з інтервалом три дні.
Ефективне комбіноване використання кокцидіостатиків і антибіотиків. Хворим ягнятам призначають сульфадимезин або норсульфазол у дозі 3—4 г на голову два рази на день протягом 3— 4 днів, потім тетрациклін з ністатином — 100—200 тис. ОД три рази на день протягом 2—3 днів, у кінці повторюють сульфадимезин або норсульфазол.
Для запобігання зараженню еймеріозом ягнят випасають окремо від дорослих тварин на сухих ділянках пасовищ. Не допускається випасання тварин на низьких, вологих пасовищах. Організовують загінну систему випасання. Корми згодовують лише з годівниць, воду випоюють з напувалок. Кошари забезпечують сухою підстилкою. Гній знезаражують біотермічним методом у гноєсховищах.
ПРОФІЛАКТИКА
У неблагополучних щодо еймеріозу господарствах проводять комплексну хіміопрофілактику даного захворювання, призначаючи хімкокцид або сульфадимезин протягом 3—5 днів, потім дають тетрациклін у тих же дозах, що й при лікуванні.
Кокцидіїдози свиней — значно поширені протозойні хвороби свиней, збудниками яких є шість видів паразитів з роду Eimeria і два — з роду Isospora. Відповідно до цього в конкретних випадках ставлять діагноз еймеріоз або ізоспороз свиней. Найбільш поширеними та патогенними в умовах України є такі види: Е. debliecki, Е. scabra, Е. perminuta, Е. spinosa, Isospora suis.
ЕПІЗООТОЛОГІЧНІ ДАНІ
Найбільш сприйнятливі до хвороби поросята від 15—20-денного до 6-місячного віку, а І. suis виявляють у 5—7-добовому віці поросят. Хворіють також і тварини старшого віку. Джерелом інвазії є хворий молодняк і свиноматки — кокцидіоносії. Зараженість настає з перших днів життя поросят, які інвазуються через забруднене фекаліями вим'я свиноматок. Ступінь зараженості поросят залежить від ступеня зараженості свиноматки. Найчастіше поросята хворіють навесні та влітку.
КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ
Інкубаційний період 10—12 днів. Розрізняють гостру, підгостру й хронічну форми хвороби.
При гострому перебігу поросята пригнічені, лежать, апетит послаблений. У них спостерігається профузний пронос, фекалії з домішками слизу та крові. Поросята швидко худнуть, у них. з'являються судороги, паралічі й настає загибель.
При підгострому перебігу загальне пригнічення менш виражене. Апетит знижений. Фекалії стають рідкими, потім з'являється пронос. У дорослих свиней і молодняка старших вікових груп буває хронічний перебіг інвазії. Тварини виснажені. У них періодично з'являється пронос. Слизові оболонки анемічні. Поросята малорухливі, худнуть, відстають у рості та розвитку. Кокцидіоз часто ускладнюється іншими інфекціями.
ПАТОЛОГОАНАТОМІЧНІ ЗМІНИ
Трупи поросят виснажені. Найбільші зміни відбуваються у тонкому кишечнику. Слизова оболонка катарально й геморагічно запалена. В товстому кишечнику — крововиливи, виразки. Характерна наявність у стінці кишечника сірувато-жовтуватих вузликів завбільшки з макове зернятко або шпилькову головку. В зскрібках з них знаходять ооцисти кокцидій. Спостерігається збільшення селезінки. Серцевий м'яз збільшений, на епікарді та ендокарді зустрічаються точкові крововиливи.
ДІАГНОСТИКА
Діагноз встановлюють комплексно на підставі епізоотологічних, клінічних, патологоанатомічних даних. Беруть до уваги сезонність захворювання, вік тварин. Завершують комплекс діагностичних спостережень мікроскопічним дослідженням проб фекалій від хворих тварин на наявність ооцист кокцидій за методом Фюллеборна та Дарлінга.
ЛІКУВАННЯ
Для лікування поросят, хворих на кокцидіїдози, застосовують сульфадиметоксин у дозі 50—100 мг, сульфапіридазин — 75—100 мг на 1 кг маси тіла протягом 4— 5 днів; біовіт-80 — 0,25 г/кг з кормом або водою чи молоком протягом 5—7 днів, тримеразин, трибрисен, дитревіт-480, дитревіт-120 та ін.
Ефективний МІКС-10 у дозі 3—4 кг/тонну корму протягом 7— 10 днів для лікування і 1—2 кг/т — для профілактики. Рекомендують фуразолідон у дозі 10 мг/кг маси тіла двічі на добу протягом 4—7 діб.
У неблагополучних щодо інвазії господарствах проводять хіміопрофілактику захворювання. Свиноматкам в період поросності двома 5-денними курсами з інтервалом 20—25 днів призначають тримеразин, МІКС-10, трибрисен, дитревіт-480. Застосовують ці препарати і свиноматкам в перші 10 днів після опоросу у цих же дозах.
При змішаних кокцидіїдозно-гельмінтозних інвазіях свиней призначають кокцидіостатики та антгельмінтні препарати широкого спектра дії: панакур, тетрамізол, мебенвет гранулят, морантелтартрат, пірантел та ін.
ПРОФІЛАКТИКА
Перед кожним туром опоросів проводять дезинвазію і дезинфекцію свинарників-маточників, а приміщень для молодняка — перед черговим розміщенням нової групи свиней на дорощування. На вигульних майданчиках і в соляріях підлога повинна мати тверде покриття, у свинарниках також постійно підтримують чистоту, прибирають гній і піддають його біотермічному знезараженню.
Кормовий раціон свиней повинен бути повноцінним щодо кількості та якості.