Мухи
Найбільших збитків тваринництву і людині завдають представники трьох родин мух: Muscidae, Sarcophogidae і Calliphoridae, які різняться за морфологічними та екологічними властивостями. Мухи цих родин, особливо Muscidae, спричиняють зниження надоїв молока у корів та приростів у телят і свиней, погіршення санітарної якості продукції тваринництва, псування кормів і, що найбільш важливо, передають збудників інфекційних та інвазійних захворювань. При нападанні великої кількості мух на велику рогату худобу в теплий період року молочна продуктивність корів знижується на 20—40 %, а приріст тварин на відгодівлі — на 10-15 %.
МОРФОЛОГІЯ І БІОЛОГІЯ МУХ
Довжина їх коливається від 4 до 15 мм. Тіло складається з голови, грудей і черевця. Голова півкулястої форми з двома складними й трьома простими очима. На голові є вусики та хоботок. У некровосисних мух хоботок м'який і пристосований до лизання, смоктання; у кровосисних хоботок хітинізований, твердий з хітиновими «зубами» на кінці (рис. 83). До грудей прикріплені крила й три пари кінцівок. Черевце овальне, загострене і складається з чотирьох члеників.
Мухи розвиваються за типом повного перетворення (наявність стадії лялечки). Самки одних мух відкладають яйця (яйцекладні), інших —живих личинок (живородні). З відкладених мухами яєць у гною, свіжих фекаліях, м'ясі, рибі, трупах тварин приблизно через 3—7 днів вилуплюються личинки, які живляться органічними речовинами, швидко ростуть (5—10 днів), триразово линяють. Перед останнім линянням личинки залишають місця свого первинного перебування, зариваються у землю і перетворюються в лялечок, з яких через 2—4 тижні виходять дорослі мухи (імаго). Живородні мухи відкладають личинок у трупи, м'ясо, рибу, рани, свіжі фекалії великої рогатої худоби. Після триразового линяння личинки досягають довжини 15 мм і в землі перетворюються у лялечок. З лялечок через 2—4 тижні виходять імаго.
Таким чином, усі мухи у своєму розвитку проходять стадії яйця, личинки, лялечки та імаго. Останні через 5—7 днів (залежить від температури повітря) після виходу із лялечок фізіологічно дозрівають, копулюють і стають здатними відкладати протягом життя (1,5—2 міс) запліднені яйця. Мухи досить плодючі. Наприклад, самка кімнатної мухи відкладає яйця шість і більше разів (у кожній кладці близько 100 яєць). При сприятливих умовах через 15—20 год із яєць вилуплюються личинки довжиною 1—2 ми, які не люблять світла і живуть скопищами під поверхнею субстрату на глибині 10—20 см у місцях з вологістю не нижче 50 % і не вище 80 %. Сприятливою температурою для їх розвитку є 30—40 °С. Личинки переповзають у місця з температурою 20—25 °С і вологістю 20—40 %, де й перетворюються у лялечок.
Перетворення в лялечку відбувається всередині останньої личинкової оболонки, яку називають пупарієм. Лялечки нерухомі і не живляться. Приблизно через два тижні із лялечок виходить доросла муха (імаго), яка лобним пухирцем зіштовхує кришечку лялечки. Весь цикл метаморфозу мухи в літні місяці завершується за 3—4 тижні.
Завдяки великій плодючості чисельність мух дуже швидко зростає, а рахуючи кількість генерацій (буває до 10 у теплий період року), щільність популяції зростає до астрономічних величин. Таке становище буває на невпорядкованих тваринницьких та птахівничих фермах, де є скопища органічних субстратів (суміш фекалій з кормом або лише фекалії, корми).
Справжні мухи (родина Muscidae) мають розмір 6—10 мм, сіро-буре забарвлення. Більшість видів цієї родини належать до яйцекладних і некровосисних. Личинки їх живляться і розвиваються в гною та на будь-яких органічних речовинах (субстратах), що гниють, а окрилені мухи живляться біологічними виділеннями тварин, харчовими продуктами, фекаліями.
НЕКРОВОСИСНІ МУХИ
Кімнатна муха (Musca domestica) попелясто-сірого забарвлення, розмір тіла 6—8 мм, хоботок лижучо-сисного типу. Живе імаго 1—2 міс і за цей час відкладає 500— 600 яєць. Це ендофільний вид і завжди домінує серед мух у приміщеннях.
Мала кімнатна муха (Fannia canicularis) розміром до 6 мм, дуже схожа на кімнатну. Хоботок також лижучо-сисного типу. Як і кімнатна, ця муха звичайна в тваринницьких приміщеннях, тамбурах, молочних блоках та на гною.
Сіра яйцекладна корівниця (Musca automnalis) відрізняється від кімнатної мухи більшим розміром (до 10 мм), ширина голови і грудей однакова. Вона живиться слизом, який виділяється з очей та ніздрів великої рогатої худоби, коней, а також охоче підлизує краплі крові на будь-якій частині тіла тварин від укусів мух-жигалок та ґедзів. Живе біля ферми в загонах, на пасовищах та літніх таборах. Яйця відкладає у свіжі фекалії великої рогатої худоби. В приміщення для тварин і житла людей ці мухи залітають лише восени.
Сіра живородна корівниця (Musca larvipara) майже не відрізняється від попереднього виду за будовою та біологічними особливостями. Завдяки відкладанню активних личинок цей вид мух спроможний жити і в засушливих південних областях України, де фекалії тварин швидко висихають, але личинки встигають розвинутися.
Мала корівниця (Musca tempestiva) розміром до 6 мм. Спосіб живлення, відкладання яєць та інші біологічні особливості такі, як у попередніх двох видів. Характерним для цієї мухи є те, що вона першою нападає на внутрішній кут очей тварин рано вранці і останньою залишає пізно ввечері, при цьому нерідко залазить аж за нижню війку. Всі ці три види мух — проміжні живителі телязій і є екзофільними.
КРОВОСИСНІ МУХИ
Осіння муха-жигалка (Stomoxyx calcitrans) зовнішнім виглядом нагадує кімнатну муху, але, на відміну від останньої, має щиткоподібний хоботок, який не втягується, є темні великі плями на черевці, ссуть кров самки й самці. Одна генерація цих мух (від яйця до імаго) розвивається протягом 4—б тижнів. Виплоджуються у гною, силосі. Паразитує на тваринах у приміщеннях, на вигулах та пасовищах.
Коров' яча жигалка (Haematobia Stimulans) і коняча жигалка (Haematobia atripalpig) паразитують на цих тваринах на відкритих просторах пасовищ і на вигульних майданчиках. Вони більші за розміром від осінньої жигалки. Останню легко відрізнити за положенням крил (у спокійному стані розходяться у боки). Місцем відкладання яєць є свіжі фекалії великої рогатої худоби.
Мала коров'яча жигалка (Liperosia irritans) — дрібна за розміром (3—4 мм довжиною) комаха, тіло якої забарвлене в жовто-бурий колір.
Південна коров'яча жигалка (Liperosia titilans) майже не відрізняється від попередньої, тільки паразитує цей вид здебільшого в степових районах України. Обидва види цих мух дуже непокоять худобу, оскільки постійно у великій кількості (кілька тисяч) ссуть кров на холці. Покидають її самки лише для відкладання яєць у свіжі фекалії великої рогатої худоби.
ВЕТЕРИНАРНЕ ЗНАЧЕННЯ МУХ
Ендофільні види мух (кімнатна й мала кімнатна, осіння жигалка) при наявності місць масового виплодження у великій кількості бувають у приміщеннях для тварин. Вони дуже непокоять тварин, повзаючи по тілу і підлизуючи виділення із природних отворів. Худоба для захисту від них змушена часто махати головою, хвостом, перебирати ногами, особливо при болючих укусах осінньої жигалки, що заважає їй поїдати корм і відпочивати. Все це призводить до невиправданих витрат енергії.
Лижучі види мух здатні живитися будь-якими органічними речовинами й субстратами, приймаючи корм кожну годину. Висока міграційна активність мух протягом світлового дня забезпечує їх контакт з різними нечистотами, чим і пояснюється перенесення ними збудників інфекційних та інвазійних захворювань. В органах травлення, на лапках, крилах і щетинках мух можуть знаходитися до 80 видів збудників різних хвороб людей і тварин (бактерії черевного тифу, дизентерії, паратифів, вірусу ящура, яйця гельмінтів, ооцисти найпростіших та ін.).
Кровосисні мухи (різні види жигалок) поширюють сибірку, бешиху, туляремію, анаплазмоз, парафіляріоз та інші заразні хвороби тварин. Слина їх токсична, укуси болючі, часті захисні рухи тварин — все це призводить до зниження продуктивності (надоїв молока та приростів молодняка великої рогатої худоби і свиней) при масовому нападанні.
ЗАХОДИ БОРОТЬБИ З МУХАМИ
Боротьбу з мухами проводять у тваринницьких приміщеннях (ендофільні види) і на пасовищах, у літніх таборах та вигульних майданчиках (екзофільні види мух). В приміщеннях здійснюють профілактичні та знищувальні заходи. Мета профілактичних заходів — ліквідувати місця масового розмноження мух (розвитку личинок і лялечок) в будь-яких органічних субстратах в приміщеннях, на територіях ферм, а також запобігання зальоту мух з територій у приміщення. Необхідно регулярно очищати приміщення від залишків корму та гною. Останній відвозять у гноєсховище для біотермічного знезараження або вивозять в поле. Вигульні загони асфальтують і очищають від залишків корму та гною не рідше одного разу на тиждень. Для запобігання розвитку м'ясних мух своєчасно утилізують трупи тварин, м'ясні та рибні залишки. З метою недопущення зальоту мух у приміщення на вікна й двері вішають сітку з дрібними отворами. Знищувальні заходи спрямовують головним чином проти личинок і дорослих мух (імаго).