Остеодистрофія
Остеодистрофія (osteodystrophia) характеризується в основному порушенням фосфорно-кальцієвого обміну і переважаючим ураженням кісткової тканини.
Частіше хворіють молочні корови (особливо високо-продуктивні), вівці, кози, рідше – бугаї, коні, свині та інші тварини. Остеодистрофія як масове захворювання звичайно спостерігається в період зимового стійлового утримання, особливо ближче до весни. У зонах з недостатньою кількістю в ґрунтах, рослинах і кормах найважливіших мікроелементів вона буває і в літній період. Захворювання завдає значних еконо-мічних збитків тваринництву, особливо молочному скотарству.
ЕТІОЛОГІЯ
Первинна (аліментарна) остеодистрофія вини-кає внаслідок нестачі або неправильного співвідношення в раціоні солей кальцію і фосфору. Виникненню її сприяють гіповітаміноз D, дефіцит у раціоні білків, життєво необхідних мікроелементів (кобальт, марганець, йод тощо), недостатні моціон та ультрафіолетове опромінювання тварин, ацидотич-ний стан організму їх, хронічні захворювання травної системи, ендокринні розлади.
Вторинна остеодистрофія буває рідше й виникає як ускладнення кетозу, мікроелементозу та ряду інших захворю-вань, які супроводжуються ацидотичним станом або ендокринними розладами.
ПАТОГЕНЕЗ
В основі патогенезу аліментарної остеодистрофії лежать нестача або неправильне співвідношення солей кальцію і фосфору в організмі, порушення всмоктування їх у травному каналі й відкладання в кістковій тканині. На початку захворювання організм задовольняє свої потреби в цих солях за рахунок демінералізації вторинного опорного кістяка, а пізніше – й первинного. Це викликає болючість кістяка, зв’язану ходу, кульгавість, а потім – переломи кісток. У кістковій тканині розвиваються процеси остеопорозу, остеомаляції і остео-фіброзу, майже завжди тією або іншою мірою вражається кістковий мозок, що призводить до розвитку анемії. У великих тварин помічають спотворення смаку й появу так званої лизухи, порушення кислотно-лужної рівноваги в організмі і функцій найважливіших його систем.
КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ
У першій стадії розвитку захворювання спостерігають зниження продуктивності, апетиту, спотворення смаку у вигляді лизухи та поїдання неїстівних предметів, інколи підвищену збудливість нервової системи. Температура тіла нормальна.
У другій стадії розвитку хвороби помічають більш виражене зниження продуктивності, апетиту, спотворення смаку, зниження вгодованості, пригнічення, утруднення при вставанні, кульгавість під час руху. Під час пальпації і перкусії кістяка спостерігається больова реакція тварини.
Коли тварина рухається, то можна чути хрускіт у суглобах, особливо скакальних і вінцевих. Поперечні відростки попере-кових хребців прогинаються при натисканні на них пальцями. Знаходять розм’якшення і деформацію останніх хвостових хреб-ців, останньої пари ребер і клубових горбів, рухливість рогових капсул, надмірне відростання і деформацію рога ратиць, виражене хитання різцевих зубів. Нерідко буває залежування корів перед отеленням.
У третій стадії захворювання знаходять ще більш вира-жене зниження продуктивності і вгодованості. Нерідко настає виснаження. Помічають прогинання, викривлення і переломи кісток від порівняно невеликого зовнішнього впливу або м’язо-вого напруження (при вставанні, повертанні). Частіше бувають переломи ребер і кісток кінцівок, а в тяжких випадках – кісток таза і хребта. Виявляють також деформацію кісток черепа, викривлення хребта (кіфоз, лордоз, сколіоз). У кіз, рідше у свиней деформація кісток черепа нерідко призводить до утруднення приймання корму, жування і навіть дихання. Температура тіла нормальна або знижена.
У сироватці крові тварин, хворих на остеодистрофію, знижений вміст кальцію, фосфору або порушене оптимальне відношення їх, підвищена активність лужної фосфатази. Лужний резерв крові, вміст у ній гемоглобіну і кількість еритроцитів знижені. У сечі підвищений вміст солей кальцію і фосфору. Рентгенографія вторинного опорного кістяка показує виражену демінералізацію кісткової тканини. При несприятливому перебігу в кінці захворювання тварини більше лежать і гинуть частіше від виснаження.
Захворювання здебільшого перебігає хронічно. Своєчасна терапія при субклінічній первинній остеодистрофії забезпечує, як правило, сприятливий прогноз. При клінічній первинній остеодистрофії прогноз обережний, а в тяжких випадках може бути несприятливий.
Прогноз при вторинній остеодистрофії залежить насам-перед від характеру й тяжкості основного (первинного) захворювання.
ПАТОЛОГОАНАТОМІЧНІ ЗМІНИ
Дослідження показують деформацію, розм’якшення кісток, потоншення кіркового шару трубчастих кісток з розширенням мозкових порожнин, наявність на ребрах овальних потовщень (лоозерівських зон перебудови), переломів кісток з кістковими мозолями. У тяжких випадках захворювання кістку можна легко різати ножем. Місця прикріплення сухо-жилків потовщені, нерідко бувають обриви сухожилків, на суглобових поверхнях кісток часто знаходять виразки гіалінового хряща. Кістковий мозок може заміщуватись жировою тканиною і набуває драглистої консистенції.
У кіз, свиней і коней спостерігаються симетричні потовщення кісток голови та інших частин скелета за рахунок розростання фіброзної тканини.
У всіх тварин часто виявляють дистрофічні зміни печінки, нирок та інших органів.
ДІАГНОСТИКА
Ставлять за характерними симптомами з ураху-ванням стадії розвитку захворювання, а також даних досліджень крові й сечі та даних рентгенологічного дослідження вторинного опорного кістяка. При вторинній остеодистрофії треба мати на увазі симптоми основного захворювання.
Остеодистрофію слід диференціювати від суглобового і м’язового ревматизму, тендовагініту та від інших захворювань, які супроводжуються трудністю при вставанні, зв’язаною ходою, кульгавістю під час руху та іншими симптомами, властивими остеодистрофії.
ЛІКУВАННЯ
З раціону слід вилучити кислі корми і ввести в нього сіно або сінаж доброї якості, коренебульбоплоди, макуху лляну, зелений корм. Дачу концентратів обмежити. Раціон має бути збалансований за співвідношенням лужних і кислотних еквівалентів так, щоб лужні еквіваленти переважали над кислотними.
Влітку хворих тварин переводять на пасовищне утримання і випасають спочатку окремою групою. Велику терапевтичну дію має введення мінеральної підгодівлі. При одночасному дефіциті в раціоні й організмі тварин кальцію і фосфору призначають універсальну фосфорно-кальцієву підгодівлю у вигляді кісткового борошна, фосфорину, трикальційфосфату. При вираженому дефіциті фосфору призначають фосфорні підгодівлі у вигляді кормових моноамонійфосфату, мононатрійфосфату, діамонійфосфату, динатрійфосфату безводного, моно-кальційфосфату. Ці речовини добавляють до основних кормів у дозах, які визначають за дефіцитом кальцію і фосфору в кормах, раціоні і за потребою в них організму тварин. Наприклад, такі мінеральні добавки дають частіше в дозах від 40 до 80 г на добу. При різкій нестачі в раціоні й організмі кальцію показані кальцієві добавки у вигляді кормової крейди тощо.
При остеодистрофії призначають кухонну сіль, мікроеле-менти, яких не вистачає в кормах і в раціоні, та хвойне борошно. Слід організувати регулярний активний моціон і ультра-фіолетове опромінювання тварин. Внутрішньом’язово вводять концентрат вітаміну D. Ефективне застосування тривітаміну або тривіту, тетравіту, а також мультівітаміну внутрішньом’язово або підшкірно молодняку 2–10 мл/гол., залежно від виду тварин.
При різко вираженій фосфорній нестачі внутрішньовенно повільно вводять фосфосан – стабілізований розчин фосфору, один літр якого містить 10 г чистого фосфору і 200 г гекса-метилентетраміну. Великій рогатій худобі цей препарат вводять в дозі 0,1–0,2 мл на 1 кг маси тіла (в підігрітому до 40 °С вигляді до зникнення кристалів) два-три рази з інтервалом 24–48 год. У практиці використовують катозал внутрішньовенно, внутрішньо-м’язово, підшкірно коням та великій рогатій худобі 10–25 мл, свиням 2,5–10 мл, хутровим звірям 0,5–2,5 мл, собакам 0,5–5 мл; вітамін АD3Е (розчин для ін’єкцій) внутрішньом’язово або підшкірно коням та великій рогатій худобі 10–20 мл на одну голову, свиням 5–8 мл на одну голову, собакам та котам 2–4 мл на одну голову. Застосовують бороглюкал одноразово внут-рішньовенно, великій рогатій худобі до 500 мл.
Для ліквідації ацидотичного стану організму тваринам призначають натрію гідрокарбонат (всередину по 50–150 г коровам, 10–20 вівцям і козам, 20–30 г свиням на добу). Одно-часно (за даними С.В. Абдулхамінової) вводять внутрішньо-м’язово кокарбоксилазу (по 250–500 мг коровам на добу протягом 7–10 днів).
ПРОФІЛАКТИКА
Організують повноцінну годівлю тварин з урахуванням оптимального цукро-протеїнового співвідношення (0,8–1,2) і співвідношення лужних і кислотних еквівалентів раціону (1,3 : 1). У раціон вводять мінеральні добавки, головним чином фосфорно-кальцієві. У зонах мікроелементної нестачі треба ввести в раціон солі відповідних мікроелементів. Слід організувати систематичний активний моціон й ультра-фіолетове опромінювання тварин.