Пупковий сепсис
Пупковий сепсис – гостре інфекційне захворювання переважно новонароджених телят і пов’язано із недотриманням ветеринарно-санітарних правил при проведенні родів та антисептичної обробки пуповини.
ЕТІОЛОГІЯ
У телят та ягнят часто розвивається гнійний процес, який носить назву омфаліт. Тривалий період розвитку захворювання пояснюється тим, що в багатьох випадках приблизно бувають рівні сили мікробної агресії та захисту організму теляти і процес супроводжується значним виснаженням організму теляти. Не дивлячись на задовільні умови утримання та годівлі хворі телята не поправляються, відстають в рості і такий стан називають хроніосепсисом – хронічний септичний стан теляти. У випадку септицемії вхідними воротами інфекції є пупкові судини, а пізніше розвиваються у паренхіматозних органах теляти дистрофічні процеси, геморагічний синдром на всіх серозних оболонках з розвитком гемолітичної жовтяниці. Загибель телят при пупковому сепсисі дуже висока і становить 75–90 % від захворівших. При гострій чи блискавичній формі сепсису телята гинуть через 4–8 годин після народження, при цьому місцевий гнійний запальний процес не встигає розвинутися і загибель телят відносять за рахунок інших хвороб – так званої токсичної диспепсії.
Хронічна форма сепсису з розвитком омфаліту зустрічається у 25–37 % телят. Низький рівень загальної резистентності організму телят, недостатність колострального імунітету прямо корелює з низьким рівнем імунного статусу глибокотільних корів.
КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ
Перші клінічні ознаки захворювання виявляються через 8–20 годин після народження. У телят проявляється пригнічення загального стану, відмова від ссання, підвищення температури тіла на 0,5–1,5 °С, розлади з боку шлунково-кишкового тракту. Основа пуповини тістуватої консистенції, пупковий канатик потовщений, болючий, при пальпації черевної стінки теля відчуває біль. В нормі у пуповині розвивається сухий некроз і на 5–8-му добу вона відпадає. При груповому утриманні телят, коли вони ссуть один одного, тканини пуповини розмокають, інфікуються і розвивається в них гнійний процес. Пупок стає набряклим, болючим, запальний процес поширюється на навколишні тканини. В місці пуповини формується гнильна маса темно-бурого кольору.
Пізніше з рани пуповини починає виділятися ексудат серозно-гнійного характеру і процес може переходити у хронічну форму. У телят розвивається гнійний омфаліт, розвиваються артрити переважно карпальних та скакових суглобів, ознаки бронхокатаральної та гнійно-катаральної пневмонії. Загальна температура тіла досягає до 40–41 °С, м’язовий тремор, пронос.
ЛІКУВАННЯ
Застосовують місцеве та загальне. Хірургічне оперативне втручання складається із хірургічної обробки рани, застосування місцево антисептичних мазей та емульсій йодоформу, ксероформу, фурациліну розчинених у 50 % димексиді. Внутрішньом’язово антибіотики широкого спектра дії (окситетрациклін, еритроміцин, цефлоспорини).При наявності абсцесів їх розрізають, видаляють некротизовані тканини. Проводять загальне протисептичне лікування титрованими антибіотиками у вищих терапевтичних дозах, з введенням жиророзчинних вітамінів та вітамінів групи В (В1, В2, В6, В12).
ПРОФІЛАКТИКА
Попередження захворювання полягає у дотриманні ветеринарно-санітарних правил в родильному відділенні, при наданні акушерської допомоги, старанної антисептичної обробки пуповини, а при необхідності – при наявності ензоотії накладають на основу пупкового канатика лігатуру, яка ізолює судини черевної порожнини, артерію і пупкову вену, від зовнішнього середовища. Великий вплив на підвищення резистентності організму телят має повноцінна годівля корів у сухостійний період, створення їм належного догляду, моціону та своєчасне випоювання телятам молозива.