Рахіт
Рахіт, D-гіповітаміноз (rhachitis, D-hypovitaminosis) характеризується в основному порушенням фосфорно-кальцієвого обміну.
ЕТІОЛОГІЯ
В етіології рахіту провідна роль належить D-гіповітамінозу екзогенного або ендогенного походження. Хво-роба виникає при дефіциті вітаміну D, нестачі в раціоні солей кальцію і фосфору, неправильному співвідношенні цих солей. В етіології рахіту має значення також недостатнє ультра-фіолетове опромінення, недостатня або надмірна білкова годівля, А-гіповітаміноз.
ПАТОГЕНЕЗ
В основі пато-генезу лежать порушення обміну вітаміну D, солей кальцію і фосфору, які призводять до порушення всмоктування кальцію і фосфору, перетворення органічного фосфору в неорганічний, розладу кісткоутворення, ослаблення окислювально-відновних процесів, порушення обміну речовин.
Поряд з патологією кісткової системи порушується кровотворення, знижується тонус м’язів, виникають розлади функцій системи дихання, серцево-судинної, травної та нервової систем.
КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ
Першими ознаками рахіту є зменшення і спотворення апетиту (тварини лижуть різні предмети, їдять забруднену підстилку, землю, п’ють гноївку, що призводить до розладу травлення), шерстний покрив втрачає блиск (у поросят щетина жовкне), знижується еластичність шкіри, затримується зміна зубів. Тварини відстають у розвитку. щетина жовкне), знижується еластичність шкіри, затримується зміна зубів. Тварини відстають у розвитку. З розвитком хвороби спостерігаються кульгавість, болю-чість, збільшення і деформація суглобів, реберні рахітичні чотки на місці з’єднання хряща з кісткою, викривлення кінцівок (рис. 51). Згодом виникає деформація хребта, грудної клітки, лицевих кісток черепа. В запущених випадках утруднюється дихання внаслідок звуження носових ходів, піднебіння випина-ється в ротову порожнину, що утруднює приймання корму, трапляються судоми. У тварин розвивається задишка, тахікар-дія, міокардіодистрофія, гіпохромна анемія, порушення крово-обігу. В крові понижений вміст кальцію, фосфору, гемоглобіну, еритроцитів, знижений також лужний резерв крові.
Рахіт перебігає хронічно і часто ускладнюється іншими незаразними, інколи й інфекційними хворобами у зв’язку із зниженням резистентності організму. При своєчасному лікуванні прогноз сприятливий.
ПАТОЛОГОАНАТОМІЧНІ ЗМІНИ
При розтині виявляють, щонайбільше змінені ті кістки, які швидко ростуть і зазнають механічної дії (кістки кінцівок, щелепи). Кістки – м’які, легко гнуться. Стернальні ділянки ребер булавоподібно розширені (чотки), а в середині – мозолі. Епіфізи й хрящові пластинки потовщені, діафізи вкорочені й потовщені. Зв’язок діафізів з епіфізом неміцний. Помічають заміщення червоного мозку в трубчастих кістках жовтим.
ДІАГНОСТИКА
Діагноз ставлять за характерними симптомами й даними лабораторного дослідження крові на вміст кальцію, фосфору та на резервну лужність, лужну фосфатазу та за рентгенографією кістяка з урахуванням даних анамнезу.