Рани
Раною (vulnus) називають механічне ушкодження тканин і органів з порушенням цілості зовнішніх покривів. За наявності рани можливе ушкодження не тільки шкіри, слизових оболонок, а й тканин, розміщених глибше, внутрішніх органів (селезінки, печінки, легень, серця та ін.), а також мозку. У глибоких ранах розрізняють: краї, рановий отвір, рановий канал (порожнину), стінки і дно. Принциповою відмінністю ран від закритих ушкоджень є те, що при ранах відкриваються ворота для інфекції, вторинного травмування, забруднення. Оскільки при ранах поряд з місцевими змінами в тканинах розвиваються і загальні порушення в організмі тварин (гарячка, інтоксикація та ін.), запроваджено поняття ранова хвороба. Перебіг і закінчення ранової хвороби залежать під величини ушкодження, втрати крові, стану організму та його реактивності, характеру ранової інфекції.
КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ
Основними ознаками при пораненні є зяяння, кровотеча і біль.
Зяяння рани (розходження її країв) залежить від особливостей ушкоджених тканин, напряму, в якому вони розсічені, та механізму насильницької дії. Поранення еластичних тканин супроводжується значнішим зяянням, ніж подібне ушкодження малоеластичних тканин. Ушкоджені м'язи в поперечному напрямку рани зяяють більше, ніж ушкоджені у поздовжньому. Розсічення шкіри впоперек її еластичних волокон (напрям останніх у тварин збігається з напрямом складок шкіри та росту шерсті) дає сильно виражене зяяння. Різані рани, заподіяні гострим інструментом, зяяють сильніше, ніж розтрощені рани, заподіяні тупим знаряддям.
Кровотеча при пораненні виникає внаслідок механічного ушкодження судин. Вона може бути зовнішньою і внутрішньою, артеріальною, венозною, капілярною і паренхіматозною. Одночасно з кровоносними порушується цілість і лімфатичних судин.
Біль зумовлений ушкодженням нервів та їхніх закінчень.
Різані рани (v. incisum) завдають гострими різальними предметами (скальпель, ніж, серп, коса, скло). Характеризуються рівними краями, гладенькою поверхнею, обмеженим травмуванням, значною кровотечею і короткочасним болем. За зовнішнім виглядом вони можуть бути клаптевими або лінійними. Такі самі особливості властиві й рубленим ранам, але в останніх тканини травмуються більшою мірою.
Рублені рани (v. caesum) виникають у разі дії на тканини масивних, досить гострих предметів (сапи, сокири, лопати тощо), тому посідають проміжне положення між різаними й забитими ранами і поєднують у собі деякі їхні особливості. Характеризуються широкою зоною ушкодження, часто досить глибокі, зі значною кровотечею.
Колоті рани (v. punctum) заподіюють гострими колючими предметами (вилами, цвяхами, зубцями борони тощо). Колоті рани виникають під час проведення пункції, руменоцентезу. Вони мають довгий вузький рановий канал, невеликий зовнішній отвір і незначну кровотечу. У разі випадкових колотих ран можливе утворення гематоми і розвиток анаеробної інфекції.
Рвані рани (v. laceratum) утворюються при ушкодженні тканин гострими предметами, сучками дерев, кігтями тварин, цвяхами, гачками тощо. Краї цих ран нерівні, часто зі значним відриванням шкіри, м'язів. Значної кровотечі при таких ранах не буває, проте зяяння різко виражене.
Забиті рани (v. contusum) виникають унаслідок сильної дії тупого предмета (удар палицею, копитом тощо), падіння на твердий ґрунт. Спостерігаються розрив шкіри, удар м'язів, нервів та інших тканин. Краї рани нерівні, припухлі, дещо вивернуті, з численними крововиливами різної форми та розміру. Біль сильний, однак кровотеча внаслідок тромбозу судин незначна.
Розтрощені рани (v. conquasatum) — складні ушкодження, що виникають найчастіше при зіткненні тварини з транспортом, який рухається. Вони нагадують забиті рани, однак відрізняються від останніх значно більшими ушкодженнями тканин. Показана негайна хірургічна обробка, оскільки можливі тяжкі ускладнення.
Кусані рани (v. morsum) завдають свійські або дикі тварини зубами.
Вогнепальні рани (v. sclopetarium) заподіюють кулями, дробом, уламками бомб. Вони різні за зовнішнім виглядом. Вихідний отвір наскрізної вогнепальної рани значно ширший від вхідного.
Отруєні рани (v. venenatum) виникають при укусах отруйними зміями, скорпіонами, фалангами, тарантулами, бджолами, осами, шершнями тощо.