Реовірусна інфекція курей (Теносиновіт курей)
Реовірусна інфекція - (теносиновіт курей (ТСК), тендосиновіт, вірусний артрит, "слабість ніг", синовіт, артрит, інфекційний синусит індиків) - контагіозне захворювання, яке характеризується ураженням синовіальних мембран, сухожилків та суглобів кінцівок, підвищеною загибеллю молодняку, зниженням несучості і виводимості курчат та індичат.
ЕТІОЛОГІЯ
Збудником хвороби є РНК-вмісний авіреовірус, який має зовнішній та внутрішній капсиди та двошарову оболонку, розмножується в цитоплазмі. Вірус не викликає гемаглютинацію еритроцитів птиці та не патогенний для лабораторних мишей. Реовіруси птиці розділяють на п'ять серотипів. Штами авіреовірусів добре розмножуються на курячих та індичих зародках, у культурі клітин нирок курчат і культурі клітин фібробластів курячих ембріонів.
Реовіруси птиці стійкі до дії ультрафіолетового опромінення, зберігають здатність до репродукції при широкому спектрі рН середовища - від 2 до 8, мало чутливі до ряду дезінфікувальних речовин, стійкі до ефіру та хлороформу. Ліофілізований вірус зберігає інфекційність протягом п'яти і більше років. При кімнатній температурі до 20° C вірус зберігає життєздатність протягом п'яти і більше місяців, інактивується під дією 3 % розчину лугу при температурі 35° C, 70° розчину етилового спирту, 3 % розчину формаліну при температурі 56° C протягом 30 хвилин, 0,1 % розчину естостеролу протягом трьох хвилин при температурі 20° C.
ЕПІЗООТОЛОГІЯ ХВОРОБИ
Хворіють курчата і кури. Джерелом інфекції є хвора та перехворіла птиця. Механічними факторами передачі інфекції є гризуни, птахи, мухи, комахи тощо. Передається вірус з хрущаком мучним, у якому він може зберігатися протягом 8 тижнів після інфікування.Факторами передачі збудника можуть бути незнезаражені відходи інкубації і сировина, одержана від хворої птиці (яйця, м'ясо, пух, пір'я), та забруднені виділеннями хворих птахів корми, підстилка, інвентар, одяг і взуття обслуговувального персоналу, транспортні засоби тощо. Шляхи передачі вірусу - контактний, аліментарний та трансоваріальний.Реовірусною інфекцією частіше хворіє молодняк курей, індиків, качок, рідше - інших видів птиці. Хвороба протікає у вигляді ензоотичних спалахів.Вірус локалізується в сухожилках суглобів кінцівок. Найбільша кількість збудника є в посліді хворої птиці.
ПАТОГЕНЕЗ
Вірус розмножується в епітеліальних клітинах кишечника, викликає розвиток катарального ентериту, жовткового перитоніту. Надалі відбувається атрофія яєчників і формування лімфоїдних фолікулів в сухожиллях.
КЛНІЧНІ ОЗНАКИ
Захворювання протікає гостро, підгостро, хронічно та субклінічно (латентно). Перехворіла птиця стає тривалим вірусоносієм. При інфікуванні вірулентним штамом авіреовірусу добових курчат, індичат, гусенят інкубаційний період триває 48 - 72 години. У хворого молодняку спостерігають діарею, пригнічення, на 5 - 10 день збільшується його загибель на 2 - 5 % і більше. У перехворілих гусенят та індичат може розвинутися інфраорбітальний синусит, кон'юнктивіт.Для хронічного перебігу хвороби характерні такі симптоми: молодняк відстає у рості, малорухливий, у стаді виражений нерівномірний розвиток птиці, розвиваються теносиновіти, при яких відмічається неправильна постава нижніх кінцівок, кульгавість.При зараженні реовірусом птиці 10 - 30-денного віку інкубаційний період триває 2 - 12 днів і більше, що супроводжується підгострим перебігом захворювання, загибеллю птиці, що становить 1,5 - 5 %. У майбутньому очікуваної продуктивності від перехворілої птиці не отримують.У курчат м'ясних порід 5-тижневого, а в яєчних - 9 - 10-тижневого віку з'являються набряки навколо суглобів кінцівок. Птиця кульгає, пересування утруднене. При затяжному перебігу хвороба переходить у хронічну форму, при цьому нерідко відбувається розрив сухожилків кінцівок, що частіше реєструють у дорослої птиці в області гомілки, розвиваються артрити.У дорослої птиці хвороба протікає хронічно, загибель становить 1 - 2 відсотки, вибраковка - понад 20 відсотків, несучість знижується на 20 відсотків. Спостерігається 20 - 30 відсотків курей з ознаками виснаження та кульгавості. Хворі індики та гуси не поїдають добову норму корму, швидко худнуть, відзначають діарею та інфраорбітальний синусит.Найбільш значний відхід при гострому перебігу в молодняку птиці м'ясного напрямку: бройлерів - 5 - 18 відсотків, індичат та гусенят - до 50, каченят - до 100 відсотків.
ПАТОЛОГОАНАТОМІЧНІ ЗМІНИ
При патолого-анатомічному розтині трупів птиці неускладнених форм захворювання спостерігають катаральний ентерит, збільшення нирок, атрофію фабрицієвої бурси, некротичні фокуси в печінці, селезінці, серцевий м'яз в'ялий, підшлункова залоза гіперимована.
У курчат можна спостерігати провентрикуліт, потоншення м'язового шлунка, набряки суглобів тазової кінцівки.
ДІАГНОЗ установлюють на підставі показників епізоотологічного обстеження, клінічних і патологоанатомічних даних та результатів лабораторного дослідження.
ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА
Діагноз, реовірусна інфекція, установлюють на підставі аналізу епізоотичної ситуації регіону, господарства, клінічних ознак, результатів серологічних досліджень, а саме реакції дифузної преципітації (РДП), реакції нейтралізації (РН), реакції непрямої гемаглютинації (РНГА), імуноферментного аналізу (ІФА), наявності характерних патолого-анатомічних змін та ідентифікації виділеного вірусу.
У лабораторію ветеринарної медицини для вірусологічного дослідження направляють свіжі (не пізніше 10 годин після загибелі) трупи, тушки вимушено забитої птиці, живий молодняк птиці (не менше 5 голів) з вираженими клінічними ознаками захворювання або стерильно відібраний патматеріал (уміст інфраорбітальних синусів, уражені суглоби, нирки, частки запаленого кишечнику без умісту). Зразки патматеріалу відбирають з дотриманням правил асептики. Транспортують патматеріал у термосі (ємності) з льодом при температурі не вище +1...+4° C, асептично, у герметично закритій тарі.
Для серологічних досліджень відбирають 25 проб сироваток крові від птиці однієї партії чи яйця і досліджують в РДП, РН, РНГА, ІФА.
При встановленні діагнозу необхідно враховувати можливість змішаного перебігу даної хвороби з рядом інших інфекцій.