Рикетсіоз
Рикетсійний кератокон’юнктивіт (Keratokonyunctivitis rickettsiosa) — гостре інфекційне захворювання тварин з ураженням очей з розвитком катарального кон’юнктивіту і кератиту.
ЕТІОЛОГІЯ
До кінця не визначений. Більшість авторів вважають збудником рикетсії, інші — хламідії або віруси. Rickettsia conyunctivae — маленький, (0,5 × 1,0 мкм), поліморфний (коко-,паличкоподібний) мікроорганізм з родини Rickettsiaceae. Забарвлюється за Романовським — Гімза в синій колір, культивується в жовтковому мішку 6 – 7-денних курячих ембріонів. Стійкість збудника незначна. У кон’юнктивальному секреті та фізіологічному розчині хлориду натрію за кімнатної температури рикетсії руйнуються через 24 год, на шерстному покриві овець — упродовж 4 діб.
ЕПІЗООТОЛОГІЯ ХВОРОБИ
До захворювання сприйнятливі велика рогата худоба, вівці, кози, свині, верблюди, кури. Найчутливішими є телята у віці від 5 міс до 1,5 року, ягнята 150-денного віку і старші. Джерелом збудника інфекції є хворі тварини та рикетсіоносії, які виділяють його з кон’юнктивальним секретом, носовими виділеннями, краплями слизу під час кашлю та пирхання. Зараження здорових тварин відбувається при безпосередньому контакті з хворими, а також через контаміноване збудником повітря. Доведено можливість механічного перенесення збудника комахами. Хворі самки можуть заражати новонароджених телят і ягнят, облизуючи їх після родів. Хвороба спостерігається здебільшого навесні й улітку, взимку майже не трапляється. Швидко поширюється в стаді, уражує значну кількість тварин, має тенденцію до стаціонарності.
ПАТОГЕНЕЗ
Не вивчено.
КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ
Інкубаційний період триває 10 – 12 діб. Перебіг хвороби гострий та підгострий. У хворих тварин спостерігаються пропасниця, загальне пригнічення, відсутність апетиту. Згодом відмічаються світлобоязнь, набряк повік, кон’юнктивіт, кератит, слизисто-гнійні виділення з очей. На поверхні кон’юнктиви виявляються зернисті ураження, іноді виразки. Частіше кератокон’юнктивіт буває однобічним. Хвороба триває 8 –10 діб і закінчується здебільшого видужуванням тварини.
ДІАГНОСТИКА
Діагноз установлюють на підставі епізоотологічних і клінічних даних, а також результатів мікроскопічних досліджень мазків — зскрібків з поверхні ураженої кон’юнктиви або відбитків з ураженої рогівки ока тварини на 2 – 5-ту добу хвороби. На початку і всередині захворювання рикетсії виявляють в еритроцитах, поліморфноядерних нейтрофілах та епітеліальних клітинах. З ослабленням запального процесу кількість нейтрофілів зменшується, одночасно в епіталіальних клітинах зменшується вміст збудника.
ДИФЕРЕНЦІАЛЬНА ДІАГНОСТИКА
Рикетсіозний кератокон’юнктивіт треба відрізняти від захворювань, зумовлених хламідіями й телязіями, а також від травматичних ушкоджень очей за допомогою мікроскопічного визначення збудника відповідної хвороби або виключення її інфекційної етіології. При телязіозі під третьою повікою виявляють живі рухливі телязії. Кон’юнктивіти незаразної етіології спостерігаються у поодиноких тварин, вони не мають тенденції до поширення, при дослідженні не виявляється збудник хвороби.
ПРОФІЛАКТИКА
Запобіжні заходи проти занесення рикетсійного кератокон’юнктивіту передбачають карантинування та обстеження всіх тварин, які надходять іззовні, ізоляцію та лікування виявлених під час огляду хворих тварин. У разі встановлення діагнозу на рикетсійний керакон’юнктивіт хворих тварин знищують. Проводять механічне очищення та дезінфекцію території тимчасового перебування завезених тварин.