Сетаріоз
Сетаріоз (Setariosis) спричиняють нематоди Setaria labiatopapillosa, S. cervi, S. digitata, S. equina з родини Setariidae. Паразити локалізуються у черевній та грудній порожнинах, печінці, перикарді. В передній камері ока інколи знаходять паразитів у нестатевозрілих стадіях, а в крові — мікросетарії.
ЕТІОЛОГІЯ
Сетарії досягають в довжину 12 см. На головному кінці тіла паразита розміщені чотири сосочки. Задній кінець самців спірально закручений, спікули різної довжини (рис. 65). Вульва у самки розміщена в передній частині тіла. Сетарії — яйцеживородні паразити. Яйця збудників овальної форми, мають тонку, прозору шкаралупу, всередині міститься личинка. Сетарії розвиваються з участю дефінітивних живителів (велика рогата худоба, вівці, кози, коні, свині) і проміжних (кровосисні комарі). В організмі комарів личинки досягають інвазійної стадії за 16—20 діб. Тварини заражаються сетаріями під час нападання на них для кровоссання проміжних живителів. Паразити досягають статевозрілої стадії в організмі дефінітивних живителів протягом 6 міс.
ЕПІЗООТОЛОГІЯ ХВОРОБИ
Джерелом інвазії є уражені сетаріями тварини. Наявність збудників хвороби у тварин залежить від пори року. Зараження їх сетаріями відбувається у теплу пору року на пасовищах поблизу місць виплодження комарів.
ПАТОГЕНЕЗ
Сетарії є причиною перитоніту. Збудники хвороби спричиняють запальні процеси в печінці, перикарді, а також в інших органах, де вони паразитують.
КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ
Перебіг хвороби хронічний. Як правило, паразитування сетарій у черевній порожнині не проявляється клінічними ознаками. Через місяць після зараження у хворих тварин спостерігають значну еозинофілію. Нестатевозрілі сетарії, що проникають в органи зору, викликають сльозотечу, припухання повік, кон'юнктивіт, помутніння рогівки. Коні худнуть, інколи у них підвищується температура тіла, виникають коліки.
ПАТОЛОГОАНАТОМІЧНІ ЗМІНИ
Трупи тварин виснажені. В місцях локалізації сетарій виявляють запальні процеси й самих збудників хвороби. Спостерігається перитоніт. В передній камері ока знаходять нестатевозрілих паразитів, які досягають довжини до 1см.
ДІАГНОСТИКА
Прижиттєвий діагноз встановити важко. В крові хворих тварин виявляють мікросетарій, проте їх важко відрізнити за морфологічними ознаками від інших личинок філяріат. Посмертно сетаріоз тварин діагностують при розтині трупів і виявленні збудників хвороби в місцях їх локалізації та на основі патологоморфологічних змін.
Сетаріоз слід диференціювати від онхоцеркозу. Ці гельмінти мають різні місця локалізації в організмі тварин.