Стронгілоідоз
Стронгілоїдоз (Strongyloidosis) — хвороба овець, кіз, великої рогатої худоби, коней та інших тварин, яку спричинюють специфічні види нематод з підряду Rhabdidata, родини Strongyloididae, роду Strongyloides. У жуйних це S. papillous, свиней — S. ransomi, у коней — S. westeri.
Гельмінти локалізуються у поверхневих шарах слизової оболонки тонкого відділу кишечника, між ворсинками, під епітелієм. Захворювання спостерігається переважно у тварин в перший місяць життя. Поширене повсюди і завдає великих збитків тваринництву внаслідок зниження продуктивності, інтенсивності росту й розвитку молодняка та загибелі хворих тварин.
ЕТІОЛОГІЯ
Рабдитати — дрібні, ниткоподібної форми нематоди довжиною 2—6 мм. Рот оточений трьома малими губами, які переходять у циліндричний стравохід. Яйця дрібні, довжиною 0,04—0,06 мм, з тонкою оболонкою, овальної або округлої форми, сірого кольору.
Розвиваються стронгілоїдеси за типом гетерогонії — шляхом зміни паразитичних і вільноживучих поколінь. Паразитична форма не диференційована, а являє собою гермафродитну самку. У вільноживучих поколінь розрізняють самців і самок. Статевозрілі гермофродитні самки в кишечнику хворих тварин виділяють яйця, які з фекаліями потрапляють у навколишнє середовище, де при температурі 10—15 °С через 24 год з них вилуплюються рабдитоподібні личинки першої стадії, що мають на стравоході два розширення — передній і задній бульбуси.
Дальший розвиток личинок може відбуватися двома шляхами. Перший, коли після линяння за 2—4 доби личинки перетворюються у філарієподібних інвазійних личинок. Другий — непрямий, при якому рабдитоподібні личинки через 24—40 год у зовнішньому середовищі дають вільноживуче покоління самок і самців. Після запліднення самки відкладають яйця, з яких вилуплюються рабдитоподібні личинки, що перетворюються в інвазійних філарієподібних паразитів, здатних заражати тварин стронгілоїдозом.
У зовнішньому середовищі обидва шляхи розвитку стронгілоїдесів відбуваються одночасно, тому в екскрементах хворих тварин можна виявити різні їх стадії: яйця, рабдито- та філарієподібних личинок, дорослих самок і самців, а також перехідні форми.
ЕПІЗООТОЛОГІЯ ХВОРОБИ
Стронгілоїдоз — значно поширене захворювання молодняка сільськогосподарських тварин в Україні, а також у країнах СНД. Частіше захворювання зустрічається у північних та західних областях України. Основним джерелом інвазії є хворий молодняк (телята, ягнята, поросята), а також дорослі тварини-паразитоносії. Сприяє поширенню, хвороби антисанітарний стан на тваринницьких фермах, можливість внутрішньоутробного зараження молодняка, а також спроможність активного проникнення личинок через непошкоджений шкірний покрив. Доведена можливість зараження молодняка через молоко матері у перші дні життя.
При перкутанному зараженні личинки проникають через шкіру в підшкірну клітковину, далі мігрують у кровоносні й лімфатичні судини, заносяться в капіляри легень, через бронхіоли і бронхи потрапляють у трахею, звідки з мокротою відкашлюються у ротову порожнину, проковтуються і в тонкому відділі кишечника через 6—8 днів розвиваються у статевозрілих гермафродитних самок.
При аліментарному зараженні філарієподібні личинки заглиблюються у слизову оболонку шлунка, потрапляють у кровоносні судини і далі мігрують у капіляри легень. Свій розвиток завершують у кишечнику, утворюючи статевозрілих гермафродитних самок. Тривалість паразитування стронгілоїдесів у тілі тварини до 10 міс. Найтяжче захворювання перебігає у поросят 3—4-тижневого віку з загибеллю хворих до 50 %. У ягнят залежно від строків окоту хворобу реєструють на 12—41-й день життя, а у телят максимум інвазії буває влітку.
ПАТОГЕНЕЗ
Статевозрілі гермафродитні самки в кишечнику та мігруючі личинки впливають на організм живителя механічно й токсично, зумовлюють алергічні реакції та інокуляцію мікроорганізмів. Внаслідок активного проникнення личинок через шкіру і міграції по кровоносних судинах у легені та інші паренхіматозні органи порушується її цілісність, заносяться патогенні мікроорганізми й розвиваються екземи, ентерити, бронхіти, бронхопневмонії та плеврити.
КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ
У поросят спостерігається діарея, свербіж та тимчасове блювання. На шкірі з'являються висипи, екземи й утворюються струпи. Температура тіла підвищена до 40,7 °С, розвивається пневмонія, плеврит та кон'юнктивіт. При інтенсивній інвазії хвороба перебігає гостро і нерідко закінчується загибеллю поросят або захворювання переходить у хронічне. У дорослих свиней перебіг хвороби безсимптомний.
У ягнят характерними симптомами хвороби є сильне збудження, свербіж, припухлість і гіперемія шкіри, втрачається її еластичність і на ній з'являються висипи. Тварина розчісує місця заглиблення личинок. Іноді температура тіла підвищується до 40,5— 41,7 °С, з'являється пригнічення, знижується апетит, прискорюються пульс та дихання. В гострий період хвороби виникають ознаки бронхопневмонії.
У телят хвороба частіше перебігає хронічно з тривалим проносом, який призводить до їх виснаження. У тварин спостерігається свербіж, почервоніння шкіри в місцях проникнення личинок. В період міграції личинок погіршується загальний стан, підвищується температура тіла, прискорюється дихання і пульс, з'являються ознаки бронхіту та пневмонії.
У лошат порушується травлення, виникає діарея, вони худнуть, відстають у рості й розвитку.
ПАТОЛОГОАНАТОМІЧНІ ЗМІНИ
Трупи виснажені, в місцях проникнення личинок на шкірі масові крововиливи. В легенях знаходять ознаки бронхіту, пневмонії та плевриту. Слизова оболонка шлунка та тонкого кишечника набрякла, зібрана в складки, стінки потовщені, на ній можуть бути ерозії та язви, на поверхні — густий слиз.
ДІАГНОСТИКА
Прижиттєвий діагноз встановлюють при виявленні яєць гельмінтів за методом Фюллеборна або Дарлінга. Проби досліджують влітку не пізніше 5—6 год, взимку 10—12 год після їх відбирання. Фекалії, які пролежали тривалий час, досліджують за методом Бермана-Орлова з метою виявлення личинок стронгілоїдесів.
Посмертно діагноз встановлюють на підставі виявлення гельмінтів у зскрібках із слизової оболонки кишечника.