Цервіцит
Запалення шийки матки (cervicitis). Залежно від глибини ураження шарів шийки матки розрізняють: ендоцервіцит – запалення слизової оболонки, міоцервіцит – запалення слизової і м’язової оболонки, перицервіцит – запалення серозної оболонки.
Практично завжди буває змішане запалення тканин шийки матки.
ЕТІОЛОГІЯ
Ускладнення вагініту, ендометриту, інфікування ран, тріщин, ерозій, що виникли під час родів, грубе маніпулювання при штучному осіменінні.
КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ
При хронічному цервіциті за нормального стану присінку і піхви із статевої щілини виділяється ексудат. Слизова оболонка піхвової частини шийки матки гіперемійована, її складки потовщені, канал відкритий і з нього виділяється ексудат. При ректальному дослідженні шийка матки виявляється ущільненою, за гострого запалення – болючою. Ритм статевого циклу буває нормальним, але тварина після осіменіння не запліднюється.
ДІАГНОСТИКА
Огляд шийки матки при вагінальному дослідженні з врахуванням даних анамнезу (перебіг родів) і результатів ректального дослідження є основною підставою для визначення діагнозу.
ЛІКУВАННЯ
Вибір тактики лікування залежить від причини захворювання. При одночасному перебігу вагініту і цервіциту в порожнину піхви вводять тампони, просочені емульсіями синтоміцину або стрептоциду, маззю Конькова, розчинами антибіотиків, трициліном. Застосовують парасакральну анестезію за В. І. Завірюхою. Блокаду повторюють щоденно протягом 5–7 днів, блокаду – один раз в 3–4 дні. Тріщини і виразки слизової оболонки обробляють йод-гліцерином.