Фуразолідон
Антибактеріальний і антипротозойний засіб, похідне нітрофурану. Порушує процес клітинного дихання бактерій, пригнічує біосинтез нуклеїнових кислот.
ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ
Залежно від концентрації проявляє бактеріостатичний або бактеріцидний ефект. Активний щодо грамнегативних паличок (ешеріхія, сальмонели, шигели, протей, клебсієла, цитробактер), грампозитивних коків (стрептококи, стафілококи), найпростіших (лямблії, тріхомонади). Серед збудників кишкових інфекцій найбільш чутливими є збудники дизентерії, черевного тифу і паратифів. Слабко впливає на збудників гнійної та анаеробної інфекцій. Опірність до фуразолідону розвивається повільно. Активує фагоцитоз, не пригнічує імунну систему.
При внутрішньому прийомі швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті і розподіляється утканини, включаючи центральну нервову систему. Терапевтична концентрація укрові триває упродовж 4 – 6 годин. Високих концентрацій у крові і тканинах (включаючи нирки) не утворює, оскільки значною мірою швидко метаболізується впечінці. Головний шлях елімінації – ниркова екскреція (65%). Частково виводиться з жовчю, досягаючи високих концентрацій у просвіті кишечнику, щонадає можливості застосовувати його при кишкових інфекціях. При нирковій недостатності препарат кумулює у крові внаслідок уповільнення виведення.
При сполученні з хлорамфеніколом і ристоміцином підвищується ризик пригнічення кровотворення. Аміноглікозиди і тетрациклін посилюють протимікробний ефект фуразолідону.
ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ
Трихомонадні кольпіти, вагініти і уретрити, пієліт, цистит, паратиф, лямбліоз, шигельоз, гострiкишковi iнфекції, ентероколіти, викликані ешерихіями, протеєм, стрептококами, стафілококами.
ПРОТИПОКАЗАННЯ
Ниркова та печінкова недостатність.